Постанова
Іменем України
03 березня 2020 року
м. Київ
справа № 740/1696/17
провадження № 61-7881св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування",
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Онищенко О. І., Харечко Л. К.,
від 14 березня 2019 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - ПрАТ "СК "АХА Страхування") про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої здоровʼю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 червня 2013 року сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_2 здійснив наїзд на пасажирів автобусу "Богдан АА-401.62", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 грудня 2013 року у справі № 742/5516/13-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, й призначено покарання у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Відповідно до вимог статей 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбуття основного призначеного покарання з випробуванням і наданням іспитового строку терміном на один рік. Зазначала, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 11 жовтня 2013 року № 1096 віднесено до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. У зв`язку із цими обставинами її не було визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 12013260020000164 в ході проведення досудового розслідування. 27 травня 2014 року нею було подано заяву про кримінальне правопорушення, а відомості за її заявою було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270210000621 від 27 травня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження було призначено комісійну судово-медичну експертизу, згідно висновків якої весь комплекс тілесних ушкоджень, виявлених у неї, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Вказувала, що їй спричинена майнова та моральна шкода, яка полягає у душевних переживаннях та фізичних стражданнях у зв`язку із тривалим ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного життя та у негативних особистих наслідках.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 350 196,94 грн
в рахунок відшкодування майнової шкоди та 1 333 581,51 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Також позивач просила суд стягнути з ПрАТ "СК "АХА Страхування" на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 100 000 грн та 1 698,85 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області
від 19 червня 2018 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не визнавалась потерпілою в кримінальному провадженні, за результатами розгляду якого ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення. В матеріалах кримінального провадження наявна ухвала суду про відмову у визнанні її потерпілою, яка набрала законної сили, у вказаній справі
ОСОБА_1 мала правовий статус свідка, при цьому нею не надано доказів неправомірності дій ОСОБА_2 відносно неї (вироку чи постанови суду). Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності причинного зв`язку між діями відповідача та спричиненою їй шкодою. За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування майнової та моральної шкоди страховиком ОСОБА_2 - ПрАТ СК "АХА Страхування". Також місцевий суд прийняв до уваги, що Прилуцьким відділом поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на даний час проводиться досудове розслідування по заяві ОСОБА_1 про травмування її під час дорожньо-транспортної пригоди, позивач є потерпілою у вказаній справі, отже вона має право заявити вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди до винної особи у вказаному кримінальному провадженні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 червня
2018 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 794,92 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди та 20 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в рахунок відшкодування завданої позивачу майнової шкоди з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати ОСОБА_1 на придбання нею лікарських препаратів та проходження медичного обстеження у зв`язку з лікуванням після дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 24 червня 2013 року з вини відповідача
ОСОБА_2 . Також суд апеляційної інстанції виходив із того, що неправомірними діями відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних переживаннях та фізичних стражданнях у зв`язку із ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя та у негативних особистих наслідках. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди апеляційний суд взяв до уваги характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення її здібностей, ступінь вини ОСОБА_2 як особи, яка завдала моральну шкоду, характер немайнових втрат позивача (їх тривалість, можливість відновлення тощо). Також апеляційним судом було враховано стан здоров`я позивача, наявність вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд вважав за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 тис. грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ СК "АХА Страхування", суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 відповідно
до статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" протягом 30 днів з дня повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування не зверталась.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не врахував відсутність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою, завданою позивачу, та виною відповідача у її заподіянні. Заявник вказував, що суд апеляційної інстанції визнав належними докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на придбання ліків, які були сплачені нею через два роки після дорожньо-транспортної пригоди. Після засудження ОСОБА_2 позивач не зверталась до суду з позовом до нього про відшкодування шкоди, також не відреагувала на пропозицію відповідача звертатись до страхової компанії для отримання страхового відшкодування у визначений законом строк. Суд не звернув увагу на те, що досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12016270210000621 триває, докази на підтвердження вини відповідача у заподіянні позивачу тяжких тілесних ушкоджень відсутні.
Судове рішення оскаржується лише у частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 . В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується, а тому касаційному перегляду в силу статті 400 ЦПК України не підлягає.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою скаргою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 червня 2013 року ОСОБА_2, керуючи власним автомобілем
ВАЗ 217130, реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався автодорогою Чернігів-Ніжин-Прилуки-Пирятин зі сторони м. Прилуки в напрямку м. Ніжин. Рухаючись у вказаному напрямку на 141 км + 940 м проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, не впорався з керуванням транспортного засобу, в результаті чого виїхав на праве, по напрямку руху, узбіччя та здійснив наїзд на пасажирів автобусу "Богдан АА-401.62", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить дирекції Київської міської ради з обслуговування наземних представників КП "GDIP KMP", який стояв на правому узбіччі. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажири вказаного автобусу, які стояли на узбіччі позаду та праворуч від вищевказаного автобуса отримали тілесні ушкодження.
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області
від 23 грудня 2013 року у справі № 1-кп/742/235/13 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Відповідно до вимог статей 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбуття основного призначеного покарання з випробуванням наданням іспитового строку терміном на один рік.
З виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 5451 Прилуцької центральної міської лікарні слідує, що ОСОБА_1 перебувала в стаціонарі з 24 червня 2013 року по 13 липня 2013 року (т.1, а.с. 6-7).
Згідно висновку експерта Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи від 11 жовтня 2013 року № 1096 отримані ОСОБА_1 тілесні ушкодження могли утворитись 24 червня 2013 року за обставин, викладених у описовій частині цього висновку. Весь описаний комплекс тілесних ушкоджень відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Зважаючи на вказані обставини, позивач не була визнана потерпілою в кримінальному провадженні № 12013260020000164, при розгляді якого встановлено вину та засуджено ОСОБА_2