Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 367/8904/15-ц
провадження № 61-5322св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області, у складі судді Чернова Д. Є., від 13 травня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Чобіток А. О.,
Шебуєвої В. А., Ящук Т. І., від 04 лютого 2019 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі -
ПАТ "Альфа-Банк", банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1,
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 жовтня 2007 року між
ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі - ЗАТ "Альфа-Банк", банк) укладений кредитний договір № 800002088, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на загальну суму
65 тис. доларів США на власні потреби зі сплатою 12% річних за час фактичного користування кредитом, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором, повертати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, неустойку та інші передбачені договором платежі. З метою забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором між ЗАТ "Альфа-Банк" та
ОСОБА_2 укладений договір поруки № 800002088-П. 10 червня
2009 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору від 10 жовтня 2007 року
№ 800002088. Того ж дня між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_2 укладений договір про внесення змін і доповнень № 1 до договору поруки
від 10 жовтня 2007 року № 800002088-П. 10 червня 2010 року між
ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладений договір про внесення змін і доповнень № 2 до кредитного договору від 10 жовтня 2007 року
№ 800002088. Того ж дня між банком та ОСОБА_2 укладений договір про внесення змін і доповнень № 2 до договору поруки від 10 жовтня
2007 року № 800002088-П. Позивач зазначав, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_1 кредит
у сумі 65 тис. доларів США, проте у порушення умов договору відповідачі своїх зобов`язань належним чином не виконали, у зв`язку з чим станом
на 10 грудня 2015 року виникла заборгованість за кредитом -
56 311,22 доларів США, заборгованість за відсотками - 11 042,65 доларів США, що в сумі складає 67 353,87 доларів США.
Посилаючись на вказані обставини, ПАТ "Альфа-Банк", яке є правонаступником ЗАТ "Альфа-Банк", просило суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 67 353,87 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 травня 2016 року позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № 800002088 у розмірі 67 353,87 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 всупереч умовам кредитного договору та положенням статей 526, 1049-1054 ЦК України не сплачував передбачені кредитним договором платежі, отже ухилився від виконання взятих на себе зобов`язань, забезпечених порукою.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 травня 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 січня 2017 року у частині вирішення позовних вимог
ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що умовами кредитного договору передбачено погашення кредитної заборгованості за встановленим графіком щомісячних платежів, а судами не встановлено, коли відбулося прострочення погашення заборгованості за кредитним договором та залежно від цих обставин не визначено, з якого часу повинен обраховуватись строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум та чи є чинною порука, оскільки у разі пред`явлення вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання зобов`язання (чи частини зобов`язання) в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київського області від 13 травня 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що встановлення строку прострочення сплати платежів на чинність поруки ОСОБА_2 не впливає, оскільки умовами основного кредитного договору передбачено солідарну відповідальність як позичальника, так і боржника, а обсяг відповідальності позичальника та обставини прострочення погашення заборгованості за кредитом встановлено рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 травня 2016 року у цій справі, яке набрало законної сили, та має преюдиціальне значення для вирішення цієї справи. Суд апеляційної інстанції вказав, що 14 грудня 2015 року позивач змінив строк виконання основного зобов`язання, а 30 грудня 2015 року пред`явив позовну вимогу до поручителя, тобто в межах строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення у частині стягнення заборгованості з поручителя та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції не виконав вказівки суду касаційної інстанції та не встановив коли відбулось прострочення погашення заборгованості за кредитним договором. На думку заявника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що шестимісячний строк звернення до суду з позовом до поручителя починає свій відлік не з моменту порушення основного зобов`язання, а з моменту пред`явлення банком письмової вимоги до поручителя, що суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12-ц. Заявник вказує, що позивач у вимозі про дострокове погашення заборгованості за спірним кредитним договором вказував, що строк порушення позичальником зобов`язання становить 426 днів, тобто платежі перебувають поза межами шестимісячного строку для пред`явлення вимоги до поручителя. Також заявник зазначає, що суди дійшли висновку про існування заборгованості та наявність підстав для її стягнення із боржника та поручителя на основі неналежних та недостовірних доказів.
Судові рішення оскаржуються лише у частині вирішення позовних вимог до поручителя, в іншій частині не оскаржуються, тому касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", був укладений кредитний договір № 800002088, за умовами якого позивач у період з 10 жовтня
2007 року по 10 жовтня 2022 року надав ОСОБА_1 кредит на загальну суму 65 тис. доларів США на власні потреби зі сплатою 12% річних за час фактичного користування кредитом, а ОСОБА_1 зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати банку проценти за користування кредитом, неустойку та інші передбачені договором платежі.
ЗАТ "Альфа-Банк" свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши ОСОБА_1 кредит у сумі 65 тис. доларів США, що підтверджується виписками по особовому рахунку відповідача з 10 жовтня 2007 року по 10 грудня 2015 року та укладеними 10 червня 2009 року і
10 червня 2010 року договорами про внесення змін і доповнень № № 1, 2 до кредитного договору від 10 жовтня 2007 року № 800002088.
З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки від 10 жовтня 2007 року № 800002088-П, за умовами якого поручитель і боржник відповідають перед банком за порушення обов`язків, передбачених договором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. Відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов`язків, зазначених у договорі.
10 червня 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір про внесення змін і доповнень № 1 до договору поруки від 10 жовтня 2007 року № 800002088-П.
10 червня 2010 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір про внесення змін і доповнень № 2 до договору поруки від 10 жовтня 2007 року № 800002088-П.
Згідно з актом від 20 травня 2013 року № 4 "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду", складеним
ПАТ "Альфа-Банк", касові документи дня в національній та іноземній валютах за 2007 рік знищені.
У порушення умов кредитного договору відповідачі своїх зобов`язань належним чином не виконали, в результаті чого станом на 10 грудня
2015 року виникла заборгованість за кредитом - 56 311,22 доларів США, заборгованість за відсотками - 11 042,65 доларів США, а разом -
67 353,87 доларів США.
14 грудня 2015 року ПАТ "Альфа-Банк" направив на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення кредиту
№ 105318-102 б/б, в якій зазначив про те, що станом на 10 грудня 2015 року прострочення платежу складає 426 днів, загальна сума заборгованості складає 98 471,67 доларів США, яку банк вимагав погасити у строк до 30 днів з дати отримання цієї вимоги, але не пізніше 37 днів з моменту відправлення цієї вимоги (т.1, а.с. 21).
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.