ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2020 року
Київ
справа №809/1910/14
адміністративне провадження №К/9901/17584/18
№К/9901/17586/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка О.О.
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та Івано-Франківського обласного військового комісаріату на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі №809/1910/14 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про зобов`язання вчинити певні дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Івано-Франківського обласного військового комісаріату, в якому просила зобов`язати відповідача виплатити їй заробітну плату за відпрацьований робочий день 17 січня 2013 року в розмірі 196,48 грн та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки виплати належної заробітної плати з 18 січня 2013 року по день винесення судового рішення.
1.1. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Івано-Франківський військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 середньоденну заробітну плату за робочий день 17 січня 2013 року в розмірі 196,48 грн. Стягнуто з Івано-Франківського військового комісаріату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати в сумі 6483,84 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
1.2. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати залишено без розгляду. Позовні вимоги ОСОБА_1 про виплату коштів за відпрацьований робочий день задоволено частково. Стягнуто з Івано-Франківського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 196,48 грн заробітної плати за робочий день 17 січня 2013 року. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
1.3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2015 року скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
1.4. Під час нового розгляду зазначеної справи ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за два дні невикористаної відпустки. Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що останній її робочий день був 17 січня 2013 року - день звільнення згідно наказу та запису в трудовій книжці, а тому за цей день їй має бути виплачений середній заробіток, а також середній заробіток за два дні невикористаної відпустки. У зв`язку із затримкою виплати середнього заробітку за останній робочий день, позивач просила стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати заробітку на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України по день постановлення рішення суду.
1.5. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати належної їй зарплати залишено без розгляду з підстав, передбачених статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
1.6. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Івано-Франківського військового комісаріату на користь ОСОБА_1 196,48 грн заробітної плати за робочий день 17 січня 2013 року та 392,96 грн компенсації за два дні невикористаної відпустки, з вирахуванням із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
1.7. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року скасовано ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.
1.8. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Івано-Франківського військового комісаріату на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати належної заробітної плати при звільненні, починаючи з 18 січня 2013 року по 10 травня 2016 року в сумі 161899,52 грн.
1.9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2017 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
2. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, позов задоволено частково.
2.1. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме - за період з 18 січня 3024 року по 31 травня 2016 року в розмірі 40 447, 49 грн.
2.2. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. ОСОБА_1 з 30.12.2008 перебувала на державній службі в Івано-Франківському обласному військовому комісаріаті на посаді провідного спеціаліста юридичної групи.
3.2. Наказом військового комісара Івано-Франківського ОВК від 25.12.2012 року №242 позивача звільнено з роботи 28.12.2012 року у зв`язку зі скороченням штату працівників, на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. Наступними пунктами наказу передбачалися виплати вихідної допомоги в сумі 4095,37 грн. та компенсації за невикористану відпустку за 3 календарних дні за робочий період з 01.12.2012 по 28.12.2012.
3.3. Відповідно до наказу №7 від 17.01.2013 відмінено п.2 наказу військового комісара Івано-Франківського ОВК від 25.12.2012 №242 стосовно звільнення державного службовця ЗСУ ОСОБА_1 на підставі ст. 40 кодексу Законів про працю України. Наступними пунктами визначено: державного службовця ЗСУ ОСОБА_1 вважати такою, що з 27.12.2012 по 16.01.2013 знаходилася на стаціонарному лікуванні в зв`язку з хворобою. Підлягала виплаті також допомога по тимчасовій непрацездатності за 13 робочих днів. Крім того, ОСОБА_1 звільнено з роботи 17.01.2013 у зв`язку з переведенням до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську, відповідно до п.5 ст.36 Кодексу законів про працю України. Підлягала виплаті компенсація за невикористану відпустку за 6 календарних днів за робочий період з 01.01.2012 по 17.01.2013.
3.4. Згідно відомостей Книги обліку руху трудових книжок працівників ОСОБА_1 17.01.2013 видано трудову книжку, про що свідчить її підпис в даній Книзі.
3.5. Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом за відомістю про виплату грошей №3 за лютий 2013 року виплачено позивачу 1468,58 грн., які отримані нею особисто 18.02.2013. Дана обставина підтверджується наданою відповідачем розгорнутою довідкою виплат, які було здійснено на момент звільнення ОСОБА_1, а також не заперечувалася представником позивача у судовому засіданні.
3.6. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 у іншій справі, яка набрала законної сили, встановлено, що з врахуванням положень Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 вважається звільненою з наступного дня після того дня, з якого починається строк, тобто з 18.01.2013, та у зв`язку з цим стягнуто з Івано-Франківського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 196,48 грн. заробітної плати за робочий день 17.01.2013 та 392,96 грн. компенсації за два дні невикористаної відпустки, з вирахуванням із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
3.7. Відповідачем згідно платіжного доручення №47 від 30.05.2016 перераховано на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1, відкритий у АТ "Ощадбанк", кошти у сумі 474,50 грн. Згідно виписки АТ "Ощадбанк" від 23.06.2016 кошти у сумі 474,50 грн. поступили на поточний рахунок позивача 31.05.2016. Також, з довідки Івано-Франківського обласного військового комісаріату від 24.04.2017 за №1/2897 вбачається, що згідно платіжного доручення №47 від 30.05.2016 відповідачем виплачено позивачу заробітну плату за 17.01.2013 та два дні невикористаної відпустки.
3.8. Тобто, повний розрахунок з позивачем при її звільненні відповідачем проведено 31.05.2016.
3.9. Таким чином, час затримки відповідачем повного розрахунку з позивачем при його звільненні становить з 18.01.2013 по день проведення фактичного розрахунку - 31.05.2016.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що час затримки відповідачем повного розрахунку з позивачем при його звільненні становить з 18.01.2013 по день проведення фактичного розрахунку - 31.05.2016. Вказав, що передбачений частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України, при цьому визначальним є невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 даного Кодексу, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. При цьому, відповідачем не доведено відсутності його вини в нездійсненні виплат позивачу.