ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2020 року
Київ
справа №520/4152/19
адміністративне провадження №К/9901/35598/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу шукача притулку в Україні громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 у складі судді Панченко О.В. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 у складі колегії суддів: Подобайло З. Г., Бартош Н. С., Катунова В. В. у справі №520/4152/19 за позовом шукача притулку в Україні громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про скасування рішення і наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, в якому просив:
- скасувати рішення Державної міграційної служби України від 12.04.2019 № 51-19;
- скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 16.11.2018 № 343;
- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту стосовно ОСОБА_1 .
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.1. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, в листопаді 2018 року звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (далі - заява), у зв`язку з побоюванням стати жертвою переслідувань та ув`язнення через політичні причини, а також у зв`язку з систематичним порушенням прав людини в країні походження - Республіки Бангладеш.
3.2. У підтвердження обґрунтованості звернення за захистом в Україні позивач надав Головному управлінню Державної міграційної служби в Харківській області наступні документи: нотаріально засвідчений переклад двох сторінок паспорта серії НОМЕР_1, виданий Департаментом імміграції та паспорт/Дакка 08.10.2014, строком дії до 07.10.2019; протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МХК №123430, складений УДМС України в Харківській області 23.08.2018; постанова про накладення адміністративного стягнення серії ПН МХК № 123430, складена УДМС України в Харківській області 23.08.2018; квитанція про сплату адміністративного штрафу від 27.08.2018; довідка від 25.10.2018 № 388, видана КНП "Обласний протитуберкульозний диспансер №1"; лист УВКБ ООН від 05.09.2018; інформацію по країні походження на 8 аркушах.
3.3. Під час процедури розгляду заяви стосовно позивача встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Народної Республіки Бангладеш, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце народження та постійного проживання - м. Силхет, Народна Республіка Бангладеш; за національністю бенгалець; за віросповіданням - мусульманин; одружений, має неповну середню освіту; не військовозобов`язаний, військову службу не проходив; за професією водій.
3.4. Повітряним шляхом вилетів з м. Дакка (Народна Республіка Бангладеш), і з пересадкою в м. Дубай (Об`єднані Арабські Емірати) 26.06.2018 легально, позивач прибув до м. Москва (Російська Федерація).
3.5. У подальшому, 08.07.2018 нелегально перетнув державний кордон України, без документів, поза пунктами пропуску державного кордону України.
3.6. Із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області 29.10.2018, лише через 4 місяців після незаконного перетину державного кордону України.
3.7. Водночас, судами встановлено, що ні позивач, ні члени його родини ніколи не перебували в жодних політичних, релігійних, військових, етнічних, громадських організаціях, їх доручення не виконували, в акціях участі не брали. Не має жодних доказів та документів, які би підтверджували факти переслідування або погрози переслідування. До приїзду в Україну перебував у третій безпечній країні - Російській Федерації, де за захистом не звертався.
3.8. Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області заява позивача була прийнята до розгляду. Із позивачем проведена співбесіда, що підтверджується копією протоколу співбесіди від 09.11.2018 № 2018 КН 0072, наявним в матеріалах справи.
3.9. За результатами розгляду матеріалів справи позивача відповідачем прийнято наказ від 16.11.2018 № 343 про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, на підставі частини шостої статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" як особі, заява якої є очевидно необґрунтованою, тобто у заявника відсутні умови, передбачені пунктами 1, 13 частини першої статті 1 вказаного Закону.
3.10. Повідомленням від 16.11.2018 № 96 позивача повідомлено про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
3.11. Не погоджуючись з рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області позивач оскаржив його до Державної міграційної служби України.
3.12. Рішенням від 12.04.2019 № 51-19 Державна міграційна служба України відхилено скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 від 22.11.2018 на наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 16.11.2018 № 343 про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
3.13. Повідомленням від 12.04.2019 №40 позивача повідомлено про відхилення скарги на рішення територіального органу Державної міграційної служби України про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
3.14. Вважаючи, що вказані рішення порушують права та законні інтереси, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що правовою підставою для прийняття спірного рішення є відсутність умов, передбачених пунктами 1 та 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". Крім того, судами встановлено, що долучені до заяви-анкети документи, жодним чином не підтверджують заявлених ОСОБА_1, зокрема не надано жодних документів, що посвідчують його особу та громадянство, крім фотокопії двох сторінок свого закордонного паспорта. Також судами було зазначено про те, що Бангладеш не відбувається жодних військових, політичних конфліктів, а також конфліктів на релігійному, національному чи мовному підґрунті, політична і економічна ситуації є стабільними. Вказане в сукупності слугувало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
5.1.Доводи касаційної скарги, грунтуються на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково зроблено висновок про відсутність підстав для визнання заявника таким, що має статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, оскільки не було надано оцінки інформації про країну походження. Крім того, позивач вказує, що ним надано всю наявну інформацію, яка підтверджує його побоювання за власне життя, проте судами взято до уваги лише доводи відповідача у справі.
6. Відповідем подано відзив на касаційну скаргу, в якому орган міграційної служби просить залишити вимоги скаржника без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Доводи відповідача зводяться до того, що заявник нелегально прибув до України та не звертався за захистом своїх прав протягом тривалого часу, а після подання заяви - не надав достатньо інформації для встановлення обставин загрози його життю та здоров`ю у разі повернення до країни походження.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту в Україні визначено Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011 № 3671-VI (надалі - Закон № 3671-VI).
9. За змістом статті 1 Закону № 3671-VI, біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
10. Поняття "біженець" включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця, а саме: 1) знаходження особи за межами країни своєї національної належності, або за межами країни свого колишнього місця проживання; 2) наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 3) такі побоювання мають бути пов`язані з ознаками расової належності, релігії, національності (громадянства), належності до певної соціальної групи, політичних поглядів; 4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.
11. Згідно із пунктом 13 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
12. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону № 3671-VI не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні.
13. Крім того, положеннями статті 9 Закону № 3671-VI визначено порядок розгляду заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
14. Так, розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більш як до трьох місяців.
15. Працівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником.
16. Співбесіда із заявником проводиться за правилами, встановленими частинами другою і третьою статті 8 цього Закону.