ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2020 року
Київ
справа №0440/6017/18
адміністративне провадження №К/9901/10182/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №0440/6017/18
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації втрати частини грошових доходів та моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Малиш Н.І., суддів: Білак С.В., Шальєвой В.А.,)
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач), в якому просила стягнути з відповідача на її користь: середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 113 098,68 грн.; компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 91 669,42 грн. та моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року про поновлення її на посаді начальника відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, виконане відповідачем лише 11 травня 2018 року.
2.1. Позивач зазначає, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області в добровільному порядку відмовилося виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки це не було встановлено судовим рішенням.
2.2. Крім цього, позивач звертає увагу на те, що за період вимушеного прогулу відбувалося зміни в оплаті праці, а тому стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення повинно проводитись з врахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу.
2.3. Разом з тим, вважає, що внаслідок тривалого невиконання судового рішення щодо поновлення її на посаді, ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яка полягає в позбавленні гарантованого Конституцією України права на працю, позбавлення засобів до існування, душевних стражданнях, моральних переживаннях, почутті зневаги до себе, погіршенні стану здоров`я, та оцінює її в розмірі 25 000 грн.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченнях проти позову наполягав на безпідставності позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні з огляду на незаконність та необгрунтованість.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. В серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просила скасувати наказ № 47-0 від 31 січня 2012 року про її звільнення з посади начальника відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, та поновити її на зазначеній посаді.
5. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року, адміністративний позов задоволено повністю: скасовано наказ Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області №47-0 від 31 січня 2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та поновлено позивача на посаді начальника відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 березня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. Вказане рішення набрало законної сили.
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зверталась до адміністративного суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів у адміністративній справі №2а/0470/10404/12 та ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року, заяву задоволено.
8. У вересні 2015 року ОСОБА_1 зверталась до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі №2а/0470/10404/12 та ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року, заяву задоволено, поновлено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі №2а/0470/10404/12.
9. 07 вересня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Дніпропетровській області про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
10. У липні 2017 року ОСОБА_1 зверталась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання по справі №2а/0470/10404/12 за її адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступником якого являється ГУ ДФС у Дніпропетровській області) про скасування наказу та поновлення на роботі. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, заяву про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання задоволено.
11. Постановою Верховного Суду від 11 квітня 2018 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі № 2а/0470/10404/12 залишено без змін.
12. 11 травня 2018 року Наказом №315-о позивача поновлено на посаді начальника відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.
13. Позивач 14 червня 2018 року зверталась із заявою до ГУ ДФС у Дніпропетровській області про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
14. ГУ ДФС у Дніпропетровській області 13 липня 2018 року надано позивачу відповідь №4151/10/04-36-05-02-16, відповідно до якої відповідач відмовив у виплаті позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з тим, що це не було встановлено судовим рішенням.
15. Враховуючи, що дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацій втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат та спричинення зазначеними діями моральної шкоди неправомірними, ОСОБА_1 звернулася із даним позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
16. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року, позовні вимоги задоволені частково.
16.1. Стягнуто з ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 лютого 2012 року по 09 жовтня 2012 року у сумі 12 445,92 грн. без урахування податків та зборів; середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв`язку з невиконанням рішення суду за період з 10 жовтня 2012 року по 11 травня 2018 року у сумі 101 231,64 грн. без урахування податків та зборів.
16.2. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
16.3. В частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 1591,92 грн. рішення підлягало негайному виконанню.
17. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки судовими рішеннями у справі про поновлення позивача на посаді не вирішувалось питання щодо виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 лютого 2012 року (наступний день після незаконного звільнення) по 09 жовтня 2012 року (дата прийняття рішення у справі №2а/0470/10404/12), суму якого розраховано судом першої інстанції відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок №100) та з урахуванням доказів про те, що позивач по 31 січня 2012 року знаходилась у неоплачуваній відпустці по догляду за дитиною (онуком) та не мала складових заробітної плати протягом останніх шести місяців перед звільненням.
17.1. Крім цього, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з невиконанням судового рішення про поновлення позивача на посаді за період з 10 жовтня 2012 року по 11 травня 2018 року, оскільки такі категорії судових рішень підлягають негайному виконанню.
17.2. Судами звернуто увагу на те, що така сума судом першої інстанції розрахована шляхом визначення середньоденного грошового забезпечення позивача станом на день звільнення - 72,36 грн., грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, у зв`язку з невиконанням судового рішення позивача за період з 10 жовтня 2012 року включно по 11 травня 2018 року складає 101 231,64 грн. (1399 робочих днів).
17.3. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів з врахуванням індексу зростання цін, судом першої інстанції зазначено, що виплати за час затримки виконання рішення суду мають разовий характер.
17.4. В частині стягнення суми завданої моральної шкоди, суд першої інстанції прийшов до висновок, що така є недоведеною та не обґрунтованою позивачем.
IV. Касаційне оскарження
18. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із невиконанням судового рішення та відмови в стягненні моральної шкоди скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
18.1. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1, посилаючись на вимоги Закону України "Про державну службу"" зазначає, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з невиконанням судового рішення здійснено без врахування підвищення посадових окладів державного службовця в установі відповідача, а також інших доплат та надбавок, що не відповідає вимогам закону та порушує її трудові права.
18.2. Також, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій при розрахунку її заробітку незаконно не було враховано пункт 10 Порядку №100 щодо підвищення тарифних ставок і посадових окладів у ГУ ДФС у Дніпропетровській області у розрахунковий період.
18.3. Крім цього, ОСОБА_1 вважає, що порушенням судами попередніх інстанцій норм діючого законодавства призвели до необгрунтованої відмови у стягненні моральної шкоди.
19. Відзив до суду касаційної інстанції не надходив.
20. Верховний Суд ухвалою від 16 квітня 2019 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року у справі №0440/6017/18.
21. В подальшому, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л., відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у справі №0440/6017/18 (провадження №К/9901/10182/19).
22. Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 21 червня 2019 року касаційну скаргу у справі №0440/6017/18 (провадження №К/9901/10182/19) передано на розгляд колегії суддів у складі: Калашнікова О.В. (головуючий суддя), судді: Білак М.В., Єресько Л.О.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
23. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
25. Частиною 2 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
26. Згідно частини 2 статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
27. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
28. Пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
29. Приписами статті 235 КЗпП України обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
30. За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
31. Статтею 236 КЗпП України установлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
32. Згідно частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України