ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2020 року
Київ
справа №2040/5695/18
адміністративне провадження №К/9901/18589/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕПЛО" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючої судді - Мельнікової Л.В., суддів - Присяжнюк О.В., Кононенко З.О.) у справі №2040/5695/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕПЛО" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕПЛО" (далі - ТОВ "ЕНЕРГОТЕПЛО", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 4 липня 2018 року №00000401422 та №00000391422. На обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, базуються на припущеннях, не підтверджених належними доказами.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2018 року позов Товариства задоволено у повному обсязі.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким Товариству було відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки тим доказам, якими позивач підтверджував реальність здійснення господарських операції з контрагентами, натомість, при вирішенні справи взяв до уваги лише доводи контролюючого органу. Наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції запропонував позивачу надати додаткові докази щодо операцій з контрагентами, і позивач їх до суду скерував. Однак апеляційний суд правової оцінки таким доказам не надав, у своєму рішенні висновків з цього приводу не навів. Також, скаржник вважає безпідставним твердження суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не надано до суду "договорів, актів юридичної особи, правил документообігу підприємства, внутрішніх документів, які б посвідчили наявність осіб, відповідальних за фактичне отримання товару", оскільки складання таких документів чинним податковим законодавством не передбачено. Більш того, позивач надавав докази, які підтверджували фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей, і давали змогу ідентифікувати відповідальну за це особу, однак такі документи суд теж залишив поза увагою й оцінки їм не надав.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що посадовими особами контролюючого органу проведена документальна позапланова перевірка ТОВ "ЕНЕРГОТЕПЛО" з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за взаємовідносинами з постачальниками ТОВ "Східтеплобуд" за період з 1 липня по 31 серпня 2017 року, ТОВ "ТД Енергодар" за період з 1 по 31 жовтня 2017 року, ТOB "Протек Маркет" за період з 1 по 31 серпня 2017 року та з 1 по 31 жовтня 2017 року, ПП "Науково-дослідницька фірма "Оптимальні технології" за період з 1 по 31 липня 2017 року, ТОВ "Дніпроспектрбуд" за період з 1 по 30 листопада 2016 року, ТОВ "Виробниче об`єднання" "Техбудінвест" за період з 1 по 31 травня 2017 року, ПП фірма "Олбі" за період з 1 по 30 листопада 2016 року, 1 червня по 31 серпня 2017 року та податкових зобов`язань по ланцюгу постачання, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за листопад 2016 року, травень- серпень, жовтень 2017 року.
За результатами перевірки податковим органом складено акт від 8 червня 2018 року, яким встановлено порушення позивачем: абз. "а" пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищено податковий кредит за листопад 2016 року, травень-серпень, жовтень 2017 року на суму 948245,00 грн, що мало наслідком завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного (податкового) періоду (р.19) та суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.2) в сумі 541807,00 грн, та заниження нарахованої до сплати суми податку на додану вартість (р.18.1) в сумі 406438,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки, 4 липня 2018 року податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: №00000401422, яким Товариству зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 541807,00 грн, та №00000391422, яким Товариству збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 406438,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 203219,00 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Задовольняючи позов та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем даних податкового обліку за господарськими взаємовідносинами з контрагентами, оскільки визнав, що надані позивачем первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, і наявності у них дефектів контролюючим органом не доведено.
Приймаючи протилежне рішення та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач не надав до суду доказів здійснення господарських операцій, як з його боку, так і з боку його контрагентів, які б підтверджували факт переміщення товару між учасниками ланцюга поставок з понесенням певних витрат, пов`язаних з їх обслуговуванням, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, здійснення контролю за станом виконання придбання/поставки товарно-матеріальних цінностей тощо. Суд урахував також відсутність у позивача доказів можливості залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів у період поставок товарно-матеріальних цінностей.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
За приписами пункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, віднесення сум до доходів та витрат при визначенні об`єкта оподаткування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.