ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2020 року
Київ
справа №809/1684/17
адміністративне провадження №К/9901/52138/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №809/1684/17
за позовом судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Глушка І.В., суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.)
У С Т А Н О В И В :
І. Суть спору
1. 08 грудня 2017 року суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення нарахування суддівської винагороди, виходячи з розміру заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет на 2017 рік";
1.2. стягнути недоплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2017 року по 31 жовтня 2017 року в сумі 160763,03 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що всупереч нормам, встановленим статтею 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI, відповідачем нараховано та виплачено суддівську винагороду із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу - 1600 грн.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Указом Президента України від 20 квітня 2011 року за №488/2011 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області строком на п`ять років.
3.1. Наказом голови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2011 року №244 ОСОБА_1 зараховано на посаду судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з 16 червня 2011 року з посадовим окладом згідно штатного розпису.
3.2. У період з січня по жовтень 2017 позивачу суддівська винагорода виплачувалась з розрахунку посадового окладу судді місцевого суду у розмірі 16000,00 гривень, що підтверджується довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 27 листопада 2017 року №340.
3.3. Згідно з вказаною довідкою, ОСОБА_1 нараховано і виплачено суддівську винагороду в загальному розмірі 159236,97 грн.
3.4. На час спірних правовідносин позивач кваліфікаційне оцінювання не проходив, оскільки був призначений на посаду судді до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон № 1402).
3.5. ОСОБА_1, вважаючи, що виплачена у січні-жовтні 2017 року суддівська винагорода не відповідає розміру, встановленому Законом України "Про судоустрій та статус суддів", звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року позов задоволено.
4.1. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено право позивача на передбачений Законом України "Про судоустрій і статус суддів" розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік".
4.2. Застосування відповідачем пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII звужує зміст та обсяг визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності суддів.
5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
5.1. Приймаючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції виходив з безпідставності позову з огляду на правомірність застосування пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VIII) при обчисленні виплачуваної позивачеві суддівської винагороди.
IV. Касаційне оскарження
6. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що розмір суддівської винагороди за 2017 рік для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання повинен обраховуватись виходячи із розміру 10 мінімальних заробітних плат (10*3200) і дорівнювати 32000,00 грн.
6.2. Також позивач зазначає, що розмір суддівської винагороди судді визначається лише спеціальним законом і не може регулюватися іншими законами України.
7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, на підставі повно та всебічно з`ясованих обставинах справи, а тому не підлягає скасуванню.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
8. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
10. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
11. Згідно з частиною першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
12. Відповідно до пункту 22 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
13. За правилами пункту 23 наведеного Розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ).
14. Частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VI обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
15. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII встановлено, що у 2017 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 3200 гривень.
16. В той же час, пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлює, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі 1600,00 гривень.