ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2020 року
Київ
справа №804/15772/15
касаційне провадження №К/9901/14587/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця) на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2016 (суддя - Уханенко С.А.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - Товариство) до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів,
УСТАНОВИВ:
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 23.12.2015, ухваленою у відкритому судовому засіданні у присутності представників сторін, позов задовольнив повністю. Повний текст рішення був складений 24.12.2015.
Копія рішення суду першої інстанції була отримана представником Митниці нарочно 05.01.2016.
Митниця оскаржила це рішення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 22.01.2016 залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), а саме - відсутності документа про сплату судового збору, а ухвалою від 15.02.2016 - відмовив у задоволенні клопотання Митниці про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу Митниці повернув, оскільки скаржник не виконав вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк.
29.03.2016 Митниця вдруге звернулась до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Також у касаційній скарзі Митниця порушила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтувала тим, що первісна касаційна скаргу була подана Митницею у межах строку, визначеного статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, проте оскільки до 01.09.2015 митні органи були звільнені від сплати судового збору, то кошторисом Митниці на 2015 рік не були передбачені витрати на оплату судового збору, у зв`язку з чим Митниця звернулась вдруге до суду із апеляційною скаргою після того, як отримала можливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.04.2016 залишив апеляційну скаргу без руху на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України запропонував Митниці подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав, оскільки наведені Митницею підстави визнані судом неповажними, з огляду на те, що вони не є такими, що об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, а також пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного виконання скаржником певних процесуальних дій, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції від 15.02.2016 була отримана Митницею 22.02.2016, тоді як вдруге Митниця звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою лише 29.03.2016. Також в ухвалі суд встановив Митниці тридцятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання копії цієї ухвали.
В межах встановленого судом строку Митниця подала до суду апеляційної інстанції клопотання, у якому просила поновити пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження, з огляду на те, що бюджетні установи мають провадити свою діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, тоді як перші асигнування по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" у сумі 22300,00 грн., з яких сплачується судовий збір, надійшли на рахунки Митниці 03.03.2016.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.05.2016 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Митниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Митницею не наведено інших підстав для поновлення процесуального строку та не надано будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку, а зазначені Митницею підстави є неповажними, оскільки держава, скасовуючи встановлені раніше для органів ДФС пільги, взяла на себе обов`язок забезпечити фінансування державних органів, яких позбавили пільг щодо сплати судового збору.
Митниця оскаржила ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2016 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 07.07.2016 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, Митниця посилається на те, що суд апеляційної не врахував фінансового становища податкового органу, наслідком чого стало повторне звернення до суду із апеляційною скаргою з порушенням строку. При цьому Митниця зазначає, що діяло сумлінно, звернувшись до суду із апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції вперше у строк, встановлений законом, а відсутність фінансування на сплату судового збору не є його виною.
Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.02.2020 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 25.02.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частин другої, четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 187 цього Кодексу та строками її подання.
Положеннями абзаців 1, 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.