ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2020 року
Київ
справа №815/2740/16
адміністративне провадження №К/9901/36667/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у місті Києві на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Шеметенко Л.П., Потапчука В.О., Шляхтицького О.І. у справі №815/2740/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення № 29261565, скасування запису та внесення запису про скасування державної реєстрації права власності,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати противоправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Мироненко Д.О. Управління державної реєстрації Головного територіального управління у м. Київ від 14.04.2016 №29261565 про внесення запису про скасування державної реєстрації права власності форма власності приватна, розмір частки: 1, за номером 8077971, розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 119349980366 (спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно);
- скасувати запис від 14.04.2016 про скасування державної реєстрації для внесення запису про скасування державної реєстрації права власності форма власності приватна, розмір частки 1, за номером 8077971, розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 119349980366 (спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- зобов`язати Управління державної реєстрації Головного територіального управління у м. Київ поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
Визнано противоправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Мироненко Д.О. Управління державної реєстрації Головного територіального управління у м. Київ від 14.04.2016 №29261565 про внесення запису про скасування державної реєстрації права власності форма власності приватна, розмір частки: 1, за номером 8077971, розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 119349980366 (спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно)
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Мироненка Д.О. Управління державної реєстрації Головного територіального управління у м. Києві від 14.04.2016 №29261565 про внесення запису про скасування державної реєстрації права власності є законним, правомірним, обґрунтованим та таким, що прийнято виключно на нормах Закону.
Відзиву на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У ході розгляду справи судами встановлено, що рішенням Приморським районним судом м. Одеси 30.04.2014 визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 18.11.2011, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М.; витребувано квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 та повернуто її у власність ОСОБА_1 ; зобов`язано Маршук Олену Володимирівну звільнити квартиру АДРЕСА_1 ; та вселити в квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22.10.2014 у вказаній вище частині рішення Приморського районного суду від 30.04.2014 було залишено без змін.
09.12.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, номер запису про право власності 8077971.
Надалі, ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ від 28.01.2015 були скасовані рішення Приморського районного суду від 30.04.2014 та рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22.10.2014, а справа була передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі вказаної ухвали 14.04.2016 Державним реєстратором прав на нерухоме майно Мироненко Д.О. Управління державної реєстрації Головного територіального управління у м. Київ прийнято рішення №29261565 про внесення запису про скасування державної реєстрації права власності форма власності приватна, розмір частки: 1, за номером 8077971, розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 119349980366 (спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).
Не погоджуючись з такими діями державного реєстратора, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про внесення запису про скасування державної реєстрації права власності винесене відповідачем, є правомірним, оскільки винесено на підставі ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ від 28.01.2015, результатом якої було скасування рішення Приморського районного суду від 30.04.2014 та рішення Апеляційного суду Одеської області від 22.10.2014, якими договір дарування визнано нечинним, а відтак на теперішній час він є дійсним.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що колегією суддів не було встановлено, що державному реєстратору було надано рішення суду про скасування рішення державного реєстратора - про державну реєстрацію права власності форма власності приватна, розмір частки: 1, за номером 8077971, розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 119349980366 (спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), що набрало законної сили. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач діяв не в межах процедури прийняття і розгляду заяв щодо внесення запису про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно яка передбачена чинним законодавством України.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Стаття 2 КАС у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС у редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.