ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2020 року
м.Київ
справа №517/126/15-а
провадження №К/9901/18522/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 (головуючий суддя Стас Л.В., судді Турецька І.О., Косцова І.П.)
у справі №517/126/15-а
за позовом ОСОБА_2
до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області,
третя особа - ОСОБА_1,
про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення, установив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Фрунзівського районного суду Одеської області з позовною заявою до Департаменту державної архітектуро-будівельної інспекції в Одеській області, в якій просив суд скасувати постанови Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області по справі про адміністративне правопорушення від 03.12.2014 №25 та від 29.01.2015 №81.
2. Постановою Фрунзівського районного суду Одеської області від 10.06.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 29.01.2015 № 81 стосовно ОСОБА_2 в межах санкції статті передбаченої ч. 1 ст. 188 - 42 КУпАП та накладеного адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 6800 грн. В решті позову відмовлено.
3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2016 постанову Фрунзівського районного суду Одеської області від 10.06.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. За результатами нового розгляду постановою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21.02.2017 позовну заяву задоволено частково, постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 03.12.2014 №25 у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.96 КУпАП відносно ОСОБА_2 - залишено без змін; постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 29.01.2015 №81 у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.188-42 КУпАП відносно ОСОБА_2 змінено в частині накладення розміру штрафу, з накладенням штрафу у розмірі 5100 грн.
5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 у справі №517/126/15-а постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21.02.2017 скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Постанову у справі про адміністративне правопорушення від 29.01.2015 № 81 про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн. - скасовано. Позовні вимоги в частині скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 03.12.2014 № 25 про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 96 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. - залишено без розгляду.
6. ОСОБА_1 з постановою суду апеляційної інстанції не погодився, тому звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 у справі №517/126/15-а і залишити в силі постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21.02.2017.
ІІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2, є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказане майно належить позивачу на підставі договору дарування житлового будинку від 18.08.2008.
8. 24.11.2014 посадовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області здійснено перевірку з виїздом на місце за адресою: АДРЕСА_1, якою було встановлено, що на земельній ділянці за вказаною адресою, розміщений житловий будинок, господарські споруди та у 2009 році ОСОБА_2 проведено будівництво зблокованої господарської будівлі (для утримання скота та птиці, кладовки) та літньої кухні без документів, що надають право на виконання будівельних робіт (без повідомлення про початок виконання будівельних робіт).
Крім того перевіркою встановлено, що зблокована господарська будівля для утримання скота та птиці збудована на відстані 10,6 м. від житлового будинку сусіда, ОСОБА_1, та 0,10 м. від його межі, що є порушенням п. 3.25*, п. 3.25а*ДБН 360-92** "Планування та забудова міських та сільських поселень", та не дотримано протипожежних розривів, про що складено Акт.
9. 26.11.2014 посадовою особою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області складено припис № 7 про усунення ОСОБА_2 порушення вимог у сфері містобудівного законодавства та зобов`язано до 24.12.2014 усунути порушення у сфері містобудівного законодавства або привести земельну ділянку до попереднього стану.
10. 03.12.2014 постановою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області №25 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та визнано винним у скоєнні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 96 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850 гривень.
11. 21.01.2015 посадовою особою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо виконання ОСОБА_2 припису Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 26.11.2014.
12. За результатами перевірки складено Акт від 21.01.2015 та Протокол про адміністративне правопорушення від 21.01.2015, в якому зазначено про невиконання ОСОБА_2 вимог припису Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 26.11.2014 № 7 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 188-42 КУпАП.
13. 29.01.2015 постановою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області № 81 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 188-42 КУпАП за невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 6 800 грн.
14. Не погоджуючись з приписами та постановами про накладення штрафу, ОСОБА_2 звернувся до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, керувався тим, що виявлені порушення будівельних норм є триваючим правопорушенням, а тому стягнення правомірно накладено в межах встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП двомісячного строку, проте на думку суду накладення стягнення у вигляді максимального штрафу зазначеного в санкції ст. 188-42 КУпАП є значно суворим та не відповідає обставинам справи та особі правопорушника, у зв`язку з чим змінив захід стягнення шляхом накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
16. Суд апеляційної інстанції з висновками місцевого суду не погодився і зазначив в оскаржені постанові про те, що про порушення норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (якщо навіть припустити факт його скоєння позивачем,) відповідач дізнався саме з моменту проведення перевірки, а тому на момент винесення оскаржуваної постанови застосуванню підлягали положення ст. 247 КУпАП по причині закінчення строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
17. Одеський апеляційний адміністративний суд зробив висновок про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 03.12.2014 № 25 про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 96 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., підлягають залишенню без розгляду як такі, що подані з пропуском десятиденного строку, встановленого ст. 289 КУпАП.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в порушення п.3 ч.1 ст. 207 КАС України не навів мотивів, з яких виходив, а також поставив під сумнів факт невиконання позивачем законного припису посадової особи відповідача від 26.11.2014 №7.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
20. Відповідно до ст. 280 КУпАП (тут і далі - у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.