ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2020 року
Київ
справа №806/3350/17
адміністративне провадження №К/9901/56785/18
№К/9901/56326/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №806/3350/17
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3316 про визнання дій протиправними, зобов`язання нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років і середнього заробітку за час затримки виплати надбавки, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Військової частини А3316 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Охрімчук І.Г., суддів: Капустинського М.М., Моніча Б.С.)
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А3316, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3316 щодо невиплати йому надбавки за вислугу років та звільнення його без повного розрахунку;
1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому надбавку за вислугу років за належний період та середній заробіток за весь час затримки виплати надбавки за вислугу років по день фактичної виплати зазначеної надбавки.
2. Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №1294) відповідачем надбавка за вислугу років в розмірі 5% не виплачувалась та її не було виплачено в день його звільнення із військової служби.
2.1. Також, позивач, враховуючи вимоги статті 117 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) вказав. що Військовою частиною А3316 протиправно не виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченнях проти позову наполягав на безпідставності позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні з огляду на незаконність та необгрунтованність, оскільки військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями, а проходять військову службу та на них не поширюються вимоги КЗпП України.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді командира гармати 3 розрахунку 1 гаубичного самохідно-артилерійського взводу 1 гаубичної самохідно-артилерійської батареї Військової частини А 3316.
5. Відповідно до Наказу командира Військової частини А3316 №6 від 10 січня 2017 року позивача, звільненого Наказом командира Військової частини - польова пошта В3516 від 05 січня 2017 року №1-РС відповідно до частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з військової служби у запас за пунктом 1 підпунктом "ж" (які вислужили строк військової служби за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абз.2 частини третьої статті 23 цього Закону), виключено із списків особового складу частини та знято зі всіх видів забезпечення з 10 січня 2017 року.
6. При цьому, вислуга років ОСОБА_1 на день виключення зі списків особового складу частини становила 1 рік та 8 місяців, зокрема, з 10 березня 2015 року по 15 квітня 2016 року та з 06 червня 2016 року по 10 січня 2017 року, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1.
7. Разом з тим, як вбачається з грошового атестату серії ЗУ №154995 від 01 вересня 2017 року та Довідки військової частини А3204 №403/621 від 01 вересня 2017, позивачу не виплачувалась надбавка за вислугу років
8. Позивач, вважаючи, що Військовою частиною А3316 протиправно не нараховано та не виплачено надбавку за вислугу років та середній заробіток за весь час затримки виплати надбавки за вислугу років по день фактичної виплати зазначеної надбавки, звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року позов задоволено частково.
9.1. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А3316 щодо невиплати позивачу надбавки за вислугу років.
9.2. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років відповідно до Постанови №1294.
9.3. В решті позову відмовлено.
9.4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з урахуванням вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та положень Постанови №1294, зазначив, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років та зобов`язання виплатити зазначену надбавку є обґрунтованими.
9.5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції зазначив, що після набрання цим рішенням щодо розрахунків надбавки за вислугу років законної сили та його виконання відповідачем, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутись з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
10. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у позові та прийнято в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
10.1 Стягнуто з Військової частини А3316 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати надбавки за вислугу років в розмірі 2092, 02 грн.
10.2. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
10.3. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та задовольняючи позовні вимоги у відповідній частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці посадових осіб органів внутрішніх справ, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, в даному випадку слід застосувати норми статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення військовослужбовців.
10.4. При цьому апеляційний суд, беручи до уваги розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, вказав, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає стягненню з 20 грудня 2017 року (день отримання відповідачем позовної заяви по даній справі) по день постановлення рішення у справі - 13 червня 2018 року, тобто за 118 робочих днів та складає 2092, 02 грн.
11. Матеріали справи містять Окрему думку судді Житомирського апеляційного адміністративного суду Моніч Б.С. від 22 червня 2018 року.
11.1. Як вбачається із змісту Окремої думки від 22 червня 2018 року, суддя Житомирського апеляційного адміністративного суду Моніч Б.С., враховуючи положення статей 116 та 117 КЗпП України, зазначив, відповідальність за невиплату належних працівникові суд полягає в обов`язку виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку і що дані правові норми є чіткими та однозначними, вони не дають підстав тлумачити їх таким чином, що підприємство зобов`язане виплатити працівнику якусь частину його середнього заробітку.
11.2. Також, суддею Монич Б.С. звернуто увагу на те, що в даному випадку суд апеляційної інстанції прийняв рішення про часткове задоволення позову, однак не звернув увагу на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про належні йому виплати при звільнені були задоволені в повному обсязі.
11.3. Крім цього, вважає, що у зв`язку з вирішенням на користь позивача спору щодо належних йому сум при звільненні, до стягнення підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 грудня 2017 року по день постановлення судового рішення, а оскільки загальна кількість днів за затримку розрахунку при звільненні складає 118 днів, середньоденний заробіток складає 354,58 грн., то на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума в розмірі 41 840, 44 грн. (118 робочих днів х 354,58 грн).
IV. Касаційне оскарження
12. У касаційних скаргах ОСОБА_1 та Військова частина А3316, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять:
- Військова частина А3316 - оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову; стягнути з позивача на користь Військової частини А3316 понесені витрати для сплати судового збору при поданні касаційної скарги;
- ОСОБА_1 - скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки виплати надбавки за вислугу років в сумі 2092 грн. та прийняти нове судове рішення, яким зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток із розрахунку 354,58 грн. за кожен день затримки виплати надбавки за вислугу років за період з дня звільнення (10 січня 2017 року) по день виплати надбавки за вислугу років. В решті рішення суду просить залишити без змін.
12.1. В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах і не є найманими працівниками, а проходять військову службу, а тому виплата середнього заробітку за час затримки при розрахунку Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачена.
12.2. В касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що сума та розмір належної йому надбавки за вислугу років не оспарюється та визнана відповідачем, тобто фактично відсутній спір про розмір сум, належних до виплати при звільненні.
12.3. При цьому позивач наголошує, що оскільки спору між ним та Військовою частиною А 3316 про розмір надбавки за вислугу років немає, суд апеляційної інстанції не мав законних підстав визначати розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку в будь-який інший спосіб, аніж стягнути його в повному обсязі.
12.4. Не погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції в частині обставин та моменту, з якого виникає обов`язок виплатити компенсацію середнього заробітку, ОСОБА_1 вказує на те, що посадові особи відповідача вперше офіційно дізналися про невиплату йому надбавки за вислугу років під час оголошення наказу про зарахування його в списки особового складу та під час видання наказу про вислугу років станом на 01 січня 2017 року.
12.5. Також, позивачем зауважено, що середній заробіток має виплачений йому з дня звільнення (10 січня 2017 року), оскільки вперше про невиплату надбавки за вислугу років відповідач дізнався не 20 грудня 2017 року (отримання позовної заяви у цій справі), а 27 липня 2017 року (отримання листа Любарським районним військовим комісаріатом №552).
13. Верховний Суд ухвалами від 30 липня 2018 року та від 01 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами, відповідно, ОСОБА_1 та Військової частини А3316 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року у даній справі.
14. В подальшому, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М., відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №14, розпорядженнями заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційних скарг у справі №806/3350/17 (провадження №К/9901/56326/18 та провадження №К/9901/56785/18).
15. Протоколами повторного автоматизованого розподілу від 21 червня 2019 року касаційні скарги у справі №806/3350/17 (провадження №К/9901/56326/18 та провадження №К/9901/56785/18) передано на розгляд колегії суддів у складі: Калашнікова О.В. (головуючий суддя), судді: Білак М.В., Загороднюк А.І.
16. До Верховного Суду 24 вересня 2019 року та 15 листопада 2019 року надійшли листи Військової частини А3316 про те, що відповідачем сплачено середній заробіток за весь час затримки виплати надбавки за вислугу років в сумі 2092,02 грн. та надбавку за вислугу років в сумі 2092 грн. відповідно до платіжних доручень №472 від 20 серпня 2019 року та від 633 від 07 листопада 2019 року.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
17. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
19. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
20. Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
21. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.