ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2020 року
Київ
справа №464/7750/16-а
адміністративне провадження №К/9901/17573/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Управління патрульної поліції в м. Львові Департаменту патрульної поліції на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року (головуючий суддя -Сеник Р.П., судді - Хобор Р.Б., Попко Я.С.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в м. Львові Департаменту патрульної поліції
про визнання протиправними дій та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
24 жовтня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №4 УПП у м. Львові Стріника Руслана Віталійовича щодо притягнення його до адміністративної відповідальності та скасувати постанову серії АР №352016 від 15 жовтня 2016 року про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 15.10.2016 інспектором взводу №2 роти №2 батальйону №4 УПП у м. Львові ДПП Стріником Р.В. винесено відносно нього постанову серії АТ №352016 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Зазначає, що правил дорожнього руху не порушував, оскільки 15.10.2016 о 20 год. 20хв., керуючи автомобілем марки "ЗАЗ LANOS TF 69Y0"д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Стрийській у м. Львові, заїхавши на регульоване перехрестя доріг на сигнал світлофора (зелений миготливий), повертаючи праворуч на вул. М. Максимовича у м. Львові, він дав дорогу пішоходам, що завершували переходити проїзну частину, на яку він повертав. Вважає, що зелений миготливий сигнал світлофора дозволяє рух. Відтак інспектор при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з`ясував чи було вчинено правопорушення, чи винен він в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності. А тому, оскаржувана постанова винесена інспектором незаконно, необґрунтовано, упереджено, за неіснуюче правопорушення, якого він не скоював, з порушенням його законних прав, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 14 грудня 2016 року у позові ОСОБА_1 було відмовлено.
Відмовляючи в позовних вимогах, суд виходив з того, що твердження позивача про те, що він проїхав перехрестя на зелений миготливий сигнал світлофора, який дозволяє рух, не підтверджується жодними фактичними доказами, а відтак не спростовує висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, тому суд вважає обставини, зазначені позивачем у позовній заяві, голослівними та оцінює їх такими, які спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. Суд вказав, що із оглянутого відеозапису із нагрудних відеокамер патрульних вбачається, що працівник поліції зупинивши автомобіль, представився, пояснив водію причину зупинки, роз`яснив права, а особа яка назвала себе ОСОБА_1, не заперечувала факту проїзду ним перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора, тим самим підтверджуючи факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року постанову Сихівського районного суду м. Львова від 14 грудня 2016 року було скасовано.
Прийнято по справі нову постанову, якою адміністративний позов було задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР №352016 від 15 жовтня 2016 року, якою до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень згідно з вимогами ч.2 ст.71 КАС України належними та допустимими доказами не довів правомірності прийнятого ним рішення. Колегія суддів наголосила про відсутність у матеріалах справи відеозапису із нагрудних відеокамер патрульних, на яку у своїй постанові посилається суд першої інстанції, та яку згідно запитів від 01.03.2017 та 15.03.2017 було витребувано Львівським апеляційним адміністративним судом для повного та всебічного розгляду справи. Однак у відповідь на вищезазначені запити Управління патрульної поліції у м. Львові повідомило, що відеозапис події, яка мала місце 15.10.2016 року відсутній у зв`язку з обмеженими технічними умовами зберігання відеоінформації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
27 квітня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, в якій просив її скасувати та залишити в силі постанову Сихівського районного суду м. Львова від 14 грудня 2016 року.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи і порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог. Вказує, що на запит управління, судом першої інстанції надано відповідь про наявність в матеріалах справи DVD-диска з відеозаписом із нагрудних відеокамер патрульних. Вказує на те, що позивач здійснив проїзд перехресті на заборонений червоний сигнал світлофору, чим порушив п.8.7.3є ПДР України.
Позивачем до Суду були надані заперечення на касаційну скаргу, в яких він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.
Клопотань від учасників справи щодо касаційного розгляду справи за участю сторін до Суду не надходило.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15.10.2016 постановою серії АР№352016 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Згідно змісту даної постанови, позивач визнаний винним у тому, що 15.10.2016р. о 20 год. 20 хв. на перехресті вул. Стрийська вул. Михайла Максимовича у м. Львові здійснив проїзд перехресті на заборонений червоний сигнал світлофору, чим порушив п.8.7.3є ПДР України.
Судом першої інстанції було встановлено, що з оглянутого відеозапису із нагрудних відеокамер патрульних вбачається, що працівник поліції зупинивши автомобіль, представився, пояснив водію причину зупинки, роз`яснив права, а особа яка назвала себе ОСОБА_1, не заперечувала факту проїзду ним перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора, тим самим підтверджуючи факт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошувала про відсутність у матеріалах справи відеозапису із нагрудних відеокамер патрульних, на яку у своїй постанові посилається суд першої інстанції, та яку згідно запитів від 01.03.2017 та 15.03.2017 року було витребувано Львівським апеляційним адміністративним судом для повного та всебічного розгляду справи.
Однак у відповідь на вищезазначені запити Управління патрульної поліції у м. Львові повідомило, що відеозапис події, яка мала місце 15.10.2016 року відсутній у зв`язку з обмеженими технічними умовами зберігання відеоінформації.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Зі змісту ч. 2 ст.122 КУпАП вбачається, що Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.