ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 913/408/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)
на рішення господарського суду Луганської області від 24.09.2019 (суддя Корнієнко В.В.) та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 (головуючий суддя - Фоміна В.О., судді Крестьянінов О.О. і Тарасова І.В.)
за позовом Компанії
до комунального підприємства "Креміннатеплокомуненерго" (далі - Підприємство)
про стягнення 213 136,99 грн.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про стягнення заборгованості за договором від 12.09.2017 №5110/1718-КП-20 постачання природного газу (далі - Договір) у сумі 213 136,99 грн., а саме: 162 344,20 грн. основної заборгованості, 30 613,65 грн. пені, 5 673,73 грн. - 3% річних, 14 505,41 грн. "інфляційних втрат".
2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором у частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого природного газу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду Луганської області від 24.09.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2019: позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Компанії борг у сумі 162 344,20 грн., 3% річних у сумі 5 673,73 грн., "інфляційні втрати" в сумі 14 505,41 грн., витрати на судовий збір у сумі 2 737,85 грн.; у решті позову (про стягнення пені в сумі 30 613,65 грн.) відмовлено.
4. Прийняті судові акти мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позивачем позовних вимог у частині стягнення основного боргу, "інфляційних втрат" та 3% річних. У частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені рішення попередніх інстанцій мотивовані відсутністю підстав для задоволення позовних вимог з посиланням на положення статей 1, 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі - Закон), оскільки нарахування пені за Договором не має здійснюватися з 07.02.2015 на підставі положень Закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 30 613, 65 грн., Компанія звернулася з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції у згаданій частині та прийняти в цій же частині нове рішення, яким стягнути з Підприємства на користь Компанії 30 613, 65 грн. пені. У касаційній скарзі Компанія також просила відшкодувати за рахунок відповідача понесені Компанією судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Касаційну скаргу мотивовано:
- прийняттям попередніми судовими інстанціями судових рішень в оскаржуваній частині з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні та постанові, обставинам справи;
- прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону, пункту 27 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", статті 1 Закону України "Про електроенергетику", статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки позивач не є енергопостачальною компанією, а тому Закон не поширює свою дію на спірні правовідносини.
7. У касаційній скарзі також зазначено, що Верховий Суд у постанові від 16.10.2018 № 913/65/18 зазначив, що: "Висновок судів попередніх інстанцій стосовно того, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією, оскільки природний газ є енергетичним ресурсом, колегія суддів визнає передчасним і таким, що зроблено без урахування положень чинного законодавства і доводів позивача щодо відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", згідно з якою встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій за несвоєчасну оплату спожитих енергетичних ресурсів підприємствами, які є виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг на території проведення антитерористичної операції саме енергопостачальними компаніями".
Доводи іншого учасника справи
8. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти її доводів, зокрема зазначає, що: судами попередніх інстанцій правомірно застосовані норми статті 2 Закону, оскільки предметом діяльності Компанії, з якою Підприємство уклало Договір, дійсно є видобування нафти та природного газу, постачання природного газу, тобто природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є позивач, тобто Компанія є енергетичною компанією в розумінні статті 2 Закону, а Підприємство є надавачем послуг з теплопостачання, постачання пари, гарячої води. Вказані послуги є комунальними послугами, що надавалися в місті Кремінна Луганської області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. У зв`язку з цим Підприємство просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відповідно до умов Договору, укладеного публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (правонаступником якого є Компанія; постачальник), та Підприємством (споживач):
- постачальник зобов`язується поставити споживачу в 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору (пункт 1.1);
- ціна за 1000 куб.м газу за Договором на дату його укладення становить 7 907,20 грн., крім того, податок на додану вартість 20% - 1 363,80 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу належить (з ПДВ) 9 488,64 грн. (пункт 5.2);
- оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1);
- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором (пункт 8.1);
- у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 8.2).
10. На виконання умов Договору Компанія поставила газ на загальну суму 723 432,88 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.
Проте Підприємство свої зобов`язання за Договором щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ не виконало. На час звернення з позовом у цій справі сума основної заборгованості складає 162 344,20 грн. У жовтні-грудні 2017 року відповідач сплачував за поставлений природний газ у строки, передбачені умовами Договору, однак за природний газ, поставлений у січні - квітні 2018 року, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 162 644,20 грн.
11. За несвоєчасну оплату основної заборгованості позивачем, з посиланням на пункт 8.2 Договору та приписи статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), нараховано пеню в розмірі 30 613,65 грн., 5 673,73 грн. - 3% річних, 14 505,41 грн. "інфляційних втрат". Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом у цій справі.
12. Частково стягуючи суму основного боргу, "інфляційних втрат" та 3 % річних, суди встановили несплату відповідачем частини поставленого у спірному періоді природного газу у розмірі 162 344,20 грн. та, відповідно, задовольнили вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 162 344,20 грн, 3% річних в сумі 5 673,73 грн. та "інфляційних втрат" у сумі 14 505,41 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, суди попередніх інстанцій застосували приписи частини другої статті 2 Закону та вказали про відсутність підстав для нарахування відповідачу пені з урахуванням приписів цього Закону.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА
13. ЦК України:
частина друга статті 11:
- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти;
частини перша і третя статті 549:
- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання;
стаття 610:
- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);
частина перша статті 612:
- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором;
частина друга статті 625:
- боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
14. ГК України:
частини перша і друга статті 217:
- господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції;
частина перша статті 230:
- штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання;
частина шоста статті 232:
- нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
15. Закон:
стаття 1:
- метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2020 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного;