ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 10/5026/995/2012
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, суддів: Банаська О. О., Білоуса В. В., Жукова С. В., Катеринчук Л. Й., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г.
за участі секретаря судового засідання Озерчук М. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 (головуючий - Б.М. Грек, судді: С.І. Буравльов, А.А. Верховець)
за заявою Державного підприємства "Рубін"
до Товарної біржі "Універсальна" та до ОСОБА_1
про визнання недійсним аукціону
у справі за заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Умані та Уманському районі Черкаської області
до Державного підприємства "Рубін"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник кредитора - не з`явився,
представник боржника - не з`явився,
представник відповідача (ОСОБА_1.) -Усатюк О. В., адвокат,
третя особа - ОСОБА_2 особисто
представник третьої особи ( ОСОБА_2 ) -Музичко Р.В., адвокат,
представник учасника (Фонду Державного майна України) - Хайновський О. О.,
представник учасника (Державного концерну "Укроборонпром") - Гетта Т. М.,
прокурор - Грищенко М. А.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 04.07.2012 Господарський суд Черкаської області ухвалив порушити провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Рубін" (далі - Боржник) за заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Умані та Уманському районі Черкаської області в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 17.05.2012 № 4711-VI).
1.2. 12.02.2015 Господарський суд Черкаської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити процедуру ліквідації Боржника та призначити ліквідатором арбітражного керуючого Смілянця С. М.
1.3. 15.11.2017 Боржник в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Смілянця С. М. подав позовну заяву про визнання недійсним рішення аукціону від 28.05.2010, оформленого протоколом № 018/а про проведення аукціону на Товарній біржі "Універсальна" (далі - Аукціон) за лотом № 14/а, а саме щодо виробничої будівлі (адміністративно-побутової будівлі) та ганку, літера В6, ІХ, площею 1 803,60 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Об`єкт); а також клопотання про поновлення строку для звернення із цією заявою та визнання поважними причин пропуску строку для звернення до суду за захистом прав і законних інтересів.
1.4. Позовна заява мотивована незаконністю відчуження за результатами проведення оспорюваного аукціону належного Боржнику Об`єкта (який у складі майна державного підприємства належить до об`єктів державної власності) на користь фізичної особи ОСОБА_1 з таких підстав: відчуження проводилося у межах виконання плану досудової санації Боржника, затвердженого 11.11.2009 директором департаменту економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України та тимчасово виконуючим обов`язки Міністра оборони України, але не погодженого з Фондом державного майна України, що мав надати дозвіл на відчуження державного майна; проданий на спірних торгах Об`єкт не був включений до основних засобів, відчуження яких було передбачено планом досудової санації Боржника.
Клопотання про поновлення строку звернення до суду мотивовано отриманням арбітражним керуючим Смілянцем С.М. як ліквідатором Боржника відомостей про спірні торги у 2017 році під час листування з Фондом державного майна України - після призначення його 12.02.2015 ліквідатором Боржника у цій справі.
1.5. 25.01.2018 та 05.02.2019 ОСОБА_1 подав заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин (за вимогами ліквідатора Боржника про визнання недійсними результатів Аукціону) та про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 05.03.2019 Господарський суд Черкаської області ухвалив відмовити у задоволенні заяви Боржника до Товарної біржі "Універсальна" та до ОСОБА_1 про визнання недійсним Аукціону.
2.2. Рішення суду мотивоване відсутністю визначених статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) підстав для розгляду в межах цієї справи про банкрутство Боржника заяви ліквідатора про визнання недійсним Аукціону з огляду на те, що спірний аукціон відбувся за 2 роки та 2 місяці, що передували порушенню цієї справи про банкрутство, тобто поза межами строку, передбаченого статтею 20 Закону про банкрутство, норми якої встановлюють підстави для визнання недійсними правочинів, вчинених боржником після порушення справи про банкрутство або протягом року, що передував порушенню цієї справи.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. 12.06.2019 Північний апеляційний господарський суд постановив апеляційну скаргу ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Смілянця С. М. задовольнити, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.03.2019 скасувати, заяву ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Смілянця С. М. задовольнити: визнати недійсними результати Аукціону.
3.2. Рішення суду мотивоване існуванням визначених цивільним законодавством підстав для визнання за заявою ліквідатора Боржника недійсним у межах цієї справи про банкрутство рішення щодо результатів проведення Аукціону з продажу Об`єкту з огляду на відсутність погодження Фондом державного майна України стосовно внесення до плану санації Боржника Об`єкта як державного майна, запланованого для продажу, а також з огляду на недоведення відповідачами існування дозволу з боку Фонду державного майна України на відчуження Об`єкта. Визнаючи поважними причини пропуску позовної давності при зверненні арбітражного керуючого Смілянця С. М. з позовом у цій справі, суд виходив з того, що ліквідатор Боржника про порушення порядку відчуження майна Боржника в досудовій процедурі санації дізнався з моменту його призначення ліквідатором Боржника у цій справі.
4. Встановлені судами обставини
4.1. У зв`язку зі значною кредиторською заборгованістю Боржника прийнято рішення про проведення досудової санації, якою передбачено продаж частини нерухомого майна підприємства.
12.11.2009 план санації Боржника затверджений тимчасово виконуючим обов`язки Міністра оборони України і погоджений з департаментом економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України й кредиторами: ОДПІ у м. Умань, ПФУ в м. Умань, ПП "Комунальник", УКП "УТКЕ", ПП Борейко, ТОВ УЦО, КЕЧ, ВАТ "Черкасиобленерго".
У плані досудової санації відображено відомості про фінансово-господарський стан Боржника, а саме:
- за період з 01.01.2008 по 01.09.2009 загальна кредиторська заборгованість Боржника становила 4 533,0 тис. грн, з якої: 317,0 тис. грн - із заробітної плати, 247,0 тис. грн - зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, 2 892,3 тис. грн - до державного та місцевого бюджетів;
- підприємство Боржника стабільно збиткове та перебуває на межі банкрутства;
- складено перелік майна, яке не використовується у виробничій діяльності та пропонується до реалізації для погашення кредиторської заборгованості, згідно з порядком відчуження об`єктів державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803;
- відповідно до пункту 3.9 плану досудової санації термін дії досудової санації становитиме 12 місяців з дня його затвердження, тобто до 12.11.2010.
4.2. 28.05.2010 на відкритих торгах, які були проведені Товарною біржею "Універсальна", продано майно Боржника, а саме виробничу будівлю (адміністративно-побутову будівлю) та ганок, літера В6, ІХ, площею 1 803,60 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з протоколом проведення аукціону від 28.05.2010 переможцем цих торгів став ОСОБА_1, оскільки він запропонував найвищу ціну - 277 132 грн 55 коп. за лотом № 14/а. Вартість майна під час його продажу визначалася за звітом про незалежну оцінку, який виконано станом на 01.02.2010, продаж відбувався за участі представника Боржника - ОСОБА_4 за довіреністю від 05.05.2010. Претензій та зауважень щодо проведення аукціону учасники не мали, про що свідчать їх підписи: ліцитатора ОСОБА_5, покупця ОСОБА_1, представника продавця ОСОБА_6
4.3. Ліквідатор Боржника - арбітражний керуючий Смілянець С. М. під час виконання своїх повноважень встановив, що в результаті досудової санації Боржника шляхом продажу на аукціоні відчужено 21 об`єкт нерухомого майна, проте були реалізовані об`єкти нерухомості були відчужені об`єкти, які не зазначалися у плані досудової санації, у тому числі Об`єкт, придбаний ОСОБА_1 . Це стало підставою для звернення ліквідатора до суду із заявою про визнання продажу майна незаконним.
4.4. З матеріалів справи не вбачається, а відповідачами не доведена наявність погодження Фонду державного майна України на внесення до проєкту санації Об`єкта, проданого на Аукціоні, та надання дозволу на його відчуження.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. 02.07.2019 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 і залишити в силі ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.03.2019.
6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6.1. Апеляційний суд всупереч нормам цивільного законодавства неправильно здійснив обчислення перебігу позовної давності у спірних правовідносинах, помилково визначивши початок перебігу позовної давності з моменту призначення ліквідатора Боржника у цій справі, а не з моменту вчинення Боржником - юридичною особою оспорюваного правочину.
7. Позиція військової прокуратури Черкаського гарнізону, викладена у відзиві на касаційну скаргу
7.1. Аргументи у відзиві на касаційну скаргу аналогічні мотивам, викладеним в оскаржуваному судовому рішенні.
8. Обґрунтування передання справи на розгляд палати
8.1. Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019.
8.2. Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2019 справу з касаційною скаргою ОСОБА_1 передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство у складі Верховного Суду на підставі частини першої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) через необхідність відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, з огляду на таке.
8.3. У постановах від 26.04.2018 у справі № 38/5005/5752/2012 та від 22.08.2018 у справі № 04/01/5026/1089/2011 (пункт 29) Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені за результатами розгляду в межах справи про банкрутство спорів про визнання недійсними правочинів з продажу майна боржника, дійшов висновку, посилаючись на норми пункту 2 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності, оскільки під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів - з моменту порушення справи про банкрутство, перебіг строку позовної давності зупиняється.
9. Розгляд справи судовою палатою
9.1. 30.09.2019 Суд ухвалив прийняти справу № 10/5026/995/2012 за касаційною скаргою ОСОБА_1 до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
9.2. 24.10.2019 Суд ухвалив звернутися до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді для підготовки наукового висновку у цій справі з метою формування Верховним Судом єдиної судової практики.
9.3. Фахівцям Науково-консультативної ради при Верховному Суді поставлені такі запитання:
1. Чи мають спільний об`єкт (сферу) правового регулювання положення пункту 2 частини першої статті 263 ЦК України щодо відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) та частини третьої статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів?
2. Чи підлягають застосуванню положення пункту 2 частини першої статті 263 ЦК України у спорах про визнання недійсними аукціонів, правочинів (договорів) з відчуження майна боржника, що розглядаються у межах справи про банкрутство?
3. З якого моменту розпочинається перебіг позовної давності у спорах про визнання недійсними аукціонів, правочинів (договорів) з відчуження майна боржника за заявою арбітражного керуючого, враховуючи положення частини першої статті 261 ЦК України та спеціальний (особливий) порядок призначення судом арбітражного керуючого у справах про банкрутство відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також судову практику Верховного Суду щодо застосування правила перебігу позовної давності до вимог про визнання правочину недійсним?
9.4. У наукових висновках, що надійшли у справі, надано різні, часом протилежні відповіді на кожне і поставлених запитань. Відзначаючи відсутність доктринальної єдності у вирішенні цих складних питань права, Суд не вважає за можливе покластися у цих питаннях на якийсь один доктринальний підхід, натомість у своїх висновках дотримуватиметься судової практики, яка одержала наукове осмислення.
9.5. 23.01.2020 Суд ухвалив призначити справу до розгляду на 11.02.2020 о 12 год 30 хв.
10. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо підстав для визнання недійсним правочину, вчиненого боржником
10.1. Згідно з частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Отже, відчуження майна за результатами проведення аукціону є правочином з купівлі-продажу цього майна.
10.2. Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, наведеними нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
10.3. З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що заперечення результатів проведення аукціону з відчуження майна боржника є запереченням правочину з відчуження цього майна, а порядок та передумови для заявлення цих вимог у справі про банкрутство визначені нормами Закону про банкрутство.
10.4. Згідно з частиною четвертою статті 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Проте норми цієї статті Закону про банкрутство не визначають та не уточнюють підстав, за яких правочини, укладені боржником, можуть бути визнані недійсними.
Водночас у частині першій статті 20 Закону про банкрутство наведено вичерпний та спеціальний перелік підстав, за яких правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.
Зі змісту статей 10 та 20 цього Закону вбачається, що суб`єктний склад осіб, що можуть звертатися з вимогами про визнання недійсними правочинів боржника, також відрізняється. Статтею 20 Закону про банкрутство до суб`єктів звернення віднесено арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, а згідно з частиною четвертою статті 10 цього Закону коло суб`єктів звернення з вимогами про визнання недійсними правочинів боржника не обмежується.
Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що законодавець у частині четвертій статті 10 та в статті 20 Закону про банкрутство розмежував підстави і передумови для вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого боржником, а тому угода боржника у справі про банкрутство може бути визнана недійсною не лише за спеціальних підстав для визнання недійсною угоди боржника у справі про банкрутство, передбачених Законом про банкрутство, а й за загальних підстав недійсності правочину, визначених цивільним законодавством України.
Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в пункті 23 постанови від 15.05.2018 у справі № Б-39/64-10.
10.5. З огляду на встановлені апеляційним судом обставини заперечення Боржником в особі ліквідатора правочину з відчуження Об`єкта за результатами проведення Аукціону за загальних підстав недійсності правочину (однак не з підстав, передбачених частиною першою статті 20 Закону про банкрутство) Суд погоджується з висновками апеляційного суду про незаконність рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог Боржника в особі ліквідатора у спірних правовідносинах з підстав недотримання ліквідатором при зверненні з вимогами у цій справі передбаченого статтею 20 Закону про банкрутство строку звернення з вимогами про визнання недійсним правочину з відчуження Об`єкта за результатами проведеного Аукціону.
Щодо наслідків відчуження державного майна без згоди Фонду державного майна України
10.6. Порядок та умови відчуження об`єктів нерухомого майна державної форми власності були визначені чинними на дату відчуження Об`єкта за результатами проведення Аукціону нормами, зокрема Господарського кодексу України в редакції, чинній станом на 28.05.2010 (далі - ГК України) та Закону України "Про управління об`єктами державної власності" в редакції, чинній станом на 28.05.2010.
Норми частини п`ятої статті 75 ГК України встановлювали загальне правило щодо порядку відчуження нерухомого майна (основних фондів), що належить державному підприємству: відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.
Статтею 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" було передбачено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Розмежовуючи повноваження названих суб`єктів управління об`єктами державної власності згідно із цим Законом, Суд зазначає, що:
- Кабінет Міністрів України: визначає органи виконавчої влади, які здійснюють функції з управління об`єктами державної власності, встановлює порядок передачі об`єктів державної власності суб`єктам управління, визначеним цим Законом, і визначає порядок відчуження та списання об`єктів державної власності (пункти 1, 2, підпункт "и" пункту 18 частини другої статті 5);
- Фонд державного майна України: щодо державних підприємств, установ і організації - забезпечує розроблення умов реструктуризації та санації підприємств, що перебувають у його управлінні, та їх погодження щодо господарських організацій, у статутних фондах яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (підпункт "е" пункту 1 частини першої статті 7); щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна - дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством (підпункт "и" пункту 2 частини першої статті 7).
Наведені норми були частково відтворені, зокрема в затвердженому постановою Кабінету Міністрів України Порядку відчуження об`єктів державної власності, від 06.06.2007 № 803 (в редакції, чинній на час відчуження Об`єкта, далі - Порядок), яким Кабінет Міністрів України відповідно до власних повноважень, передбачених наведеними нормами Закону України "Про управління об`єктами державної власності", визначив механізм та способи відчуження об`єктів державної власності.
Згідно з пунктом 6 Порядку відчуження майна здійснюється безпосередньо суб`єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб`єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами.
Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб`єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.
У пункті 8 Порядку законодавець зазначив, що рішення про надання згоди на відчуження майна приймається відповідним суб`єктом управління у формі розпорядчого акта, а про відмову в наданні такої згоди - у формі листа. Рішення про погодження чи відмову в погодженні відчуження майна надається Фондом державного майна у формі листа.
З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що чинне на момент відчуження Об`єкта законодавство вимагало безумовної згоди (дозволу) Фонду державного майна на відчуження об`єктів нерухомого майна державного підприємства.
При цьому Суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 914/2002/13 та в постанові Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 910/4715/16.
10.7. Окрім викладеного Суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Суди встановили, що відчуження Об`єкта відбулося у досудовій процедурі санації, що була застосована до Боржника, у межах реалізації плану досудової санації (пункти 4.1, 4.2).
Суд у цьому спорі не оцінює проведення досудової процедури санації стосовно Боржника відповідно до плану досудової санації, окремі положення цього плану, зокрема ті, що стосуються майна Боржника, яке було включено до переліку майна, що підлягає продажу згідно з планом досудової санації, оскільки ні факт застосування щодо Боржника досудової санації, ні план санації в цілому, ні окремі його положення не заперечувалися, не були предметом оскарження у цьому спорі, а відповідні вимоги не були предметом судового розгляду.
Водночас, оскільки, як встановили суди, заперечуване ліквідатором Боржника відчуження Об`єкта за результатами проведення Аукціону відбулося у досудовій процедурі санації, Суд зазначає про таке.
Законодавством, чинним на час відчуження Об`єкта, були визначені особливості відчуження об`єктів нерухомого майна державної власності у процедурі досудової санації державного підприємства, у зв`язку з чим слід звернутися до законодавчого врегулювання процедури досудової санації державного підприємства.
Відповідно до частини четвертої статті Закону про банкрутство (в редакції, чинній на час проведення стосовно Боржника досудової санації - до набрання з 19.01.2013 змін і доповнень в цей Закон) досудова санація державних підприємств провадиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України.
Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, уповноваженим управляти майном боржника, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Досудова санація державних підприємств провадиться відповідно до законодавства.
У пункті 9 Порядку проведення досудової санації державних підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2000 № 515, поряд з вимогою про необхідність затвердження плану досудової санації державного підприємства уповноваженим органом цього підприємства міститься вимога про погодження в установленому законом порядку з Фондом державного майна заходів, пов`язаних з відчуженням основних засобів, передачею структурних підрозділів підприємств та нерухомого майна в оренду.
10.8. Підсумовуючи викладене та враховуючи встановлені апеляційним судом обставини відсутності згоди (дозволу) Фонду державного майна України (або листа зі згодою на продаж Об`єкта, або погодження плану досудової санації Боржника) на відчуження Об`єкта, у тому числі за правочином за результатами проведення Аукціону, Суд погоджується з висновками апеляційного суду про порушене у спірних правовідносинах право Боржника - державного підприємства на Об`єкт як нерухоме майно державного підприємства через відчуження Об`єкта за результатами проведення Аукціону на користь приватної особи - Відповідача-1 всупереч передбаченому законом порядку - без згоди (дозволу) Фонду державного майна України.
Щодо позовної давності у справі про банкрутство
10.9. Поряд з висновком про порушене право Боржника на Об`єкт та обґрунтованість вимог у цій частині, наведеним у пункті 10.8 цієї постанови, Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи вимоги Боржника в особі ліквідатора, в оскаржуваній постанові також дійшов висновку про пропуск ліквідатором Боржника позовної давності у спірних правовідносинах, однак за наявності поважних причин пропуску цього строку - про існування підстав для захисту порушеного права.
Проте Суд не погоджується з висновками апеляційного суду в цій частині, зважаючи на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права У зв`язку із цим, не обмежуючись доводами та вимогами касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України), Суд зазначає про таке.