Постанова
Іменем України
03 березня 2020 року
м. Київ
справа № 666/5411/15-ц
провадження № 61-10270св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Автомобільно-гаражний кооператив "Чародій-2",
розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Автомобільно-гаражного кооперативу "Чародій-2" на постанову Херсонського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Бугрика В. В., Пузанової Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
21 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Автомобільно - гаражного кооперативу "Чародей-2" (далі - АГК "Чародей-2") про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказувала, що 20 серпня 2012 року вона була прийнята на роботу до АГК "Чародей-2" на посаду бухгалтера.
29 травня 2015 року її було ознайомлено з наказом, яким змінено графік роботи та переведено на 0,5 ставки. З наказом вона не погодилась, оскільки згоду на зміну умов трудового договору не надавала. З червня 2015 року голова кооперативу ОСОБА_2 став чинити їй перешкоди у виконанні посадових обов`язків: вчасно не підписував підготовлені нею документи та умисно не допускав її до робочого місця.
18 серпня 2015 року її було повідомлено про те, що вона звільнена, але ні наказу про звільнення, ні трудової книжки їй не видано, розрахунок при звільненні не проведено. Трудову книжку з записом про звільнення з посади бухгалтера кооперативу за пунктом 3 статті 40 КЗпП України вона отримала лише 27 серпня 2015 року.
Позивач вважала, що звільнення її за пунктом 3 статті 40 КЗпП України є незаконним, оскільки вона не допускала порушень трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку, покладені на неї трудові обов`язки виконувала вчасно та сумлінно.
З огляду на викладене просила суд скасувати наказ голови правління АГК "Чародей-2" від 29 травня 2015 року за № 15 про зміну штатного розпису норми робочого часу; наказ № 25 від 18 серпня 2015 року про звільнення її з посади бухгалтера; поновити її на посаді бухгалтера АГК "Чародей-2" з 18 серпня 2015 року; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу; відшкодувати моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн, яку їй завдано незаконним звільненням.
Під час розгляду справи позивач подала заяву про збільшення позовних вимог та просила поновити строк на оскарження наказів голови правління АГК "Чародей-2" ОСОБА_2 № 21 від 27 липня 2015 року; № 22 від 31 липня 2015 року та № 23 від 06 серпня 2015 року, визнати зазначені накази незаконними та скасувати їх, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18 серпня 2015 року по 31 серпня 2018 року в сумі 44 498,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення № 25 від 18 серпня 2015 року та наказу № 15 від 29 травня 2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено місячний та тримісячний строк, встановлений для звернення до суду, оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 21 вересня 2015 року, а про існування спірних наказів їй стало відомо в день їх прийняття. Клопотання про поновлення пропущеного строку ОСОБА_1 до суду не подала.
Суд першої інстанції також зазначив, що позивачем не наведено достатніх доказів поважності причин пропуску строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України щодо оскарження наказів № 21 від 27 липня 2015 року, № 22 від 31 липня 2015 року, № 23 від 06 серпня 2015 року, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано накази голови правління АГК "Чародей-2" № 25 від 18 серпня 2015 року, № 21 від 27 липня 2015 року, № 22 від 31 липня 2015 року, № 23 від 06 серпня 2015 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді бухгалтера АГК "Чародей-2" з 18 серпня 2015 року.
Стягнуто з АГК "Чародей-2" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 44 498,00 грн та 1 000,00 грн моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині щодо скасування наказів голови правління АГК "Чародей-2" № 21 від 27 липня 2015 року, № 23 від 06 серпня 2015 року, № 22 від 31 липня 2015 року, оскільки два перших з них винесені поза межами встановленого частиною першою статті 148 КЗпП України місячного строку з дня виявлення дисциплінарного проступку, а при застосуванні дисциплінарного стягнення за третім наказом не виконані вимоги частини третьої статті 149 цього Кодексу щодо врахування ступеня тяжкості вчиненого проступку, обставин, за яких вчинено проступок.
Виходячи з обставин, які свідчать про відсутність систематичного невиконання позивачем своїх трудових обов`язків, апеляційний суд скасував наказ голови правління АГК "Чародей-2" № 25 від 18 серпня 2015 року, поновив ОСОБА_1 на роботі та стягнув на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 44 498,00 грн та 1 000,00 грн моральної шкоди.
При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що в задоволенні позовних вимог про скасування наказу № 15 від 29 травня 2015 року слід відмовити у зв`язку з пропуском строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року АГК "Чародей-2" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки обставинам, які підтверджують факт фінансових порушень бухгалтера ОСОБА_1, встановлених рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 листопада 2018 року у справі № 668/14038/15-ц, яким з позивача на користь АГК "Чародей-2" стягнуто 6 134,00 грн. Вказане судове рішення на час розгляду справи набуло законної сили.
Відповідач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування наказів № 21 від 27 липня 2015 року, № 22 від 31 липня 2015 року, № 23 від 06 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оскільки, на його думку, вони прийняті з додержанням вимог статей 148, 149 КЗпП України.
Аналіз доводів касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду щодо залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування наказу № 15 від 29 травня 2015 року не оскаржується, а тому, виходячи з меж касаційного розгляду, в цій частині в касаційному порядку не переглядається.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АГК "Чародей-2" та витребувано справу № 666/5411/15-ц з Херсонського міського суду Херсонської області.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду