Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 725/593/13-ц
провадження № 61-34372св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_5, виконавчий комітет Чернівецької міської ради,
треті особи: приватний нотаріус Половинська Ольга Борисівна, реєстраційна служба Головного управління юстиції України в Чернівецькій області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Чернівецькій області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 19 червня 2017 року у складі судді Галичанського О. І. та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Половінкіної Н. Ю., Яремка В. В.,
Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У лютому 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_5, виконавчого комітету Чернівецької міської ради (далі - ВК Чернівецької МР), треті особи: приватний нотаріус Половинська О. Б., реєстраційна служба Головного управління юстиції України в Чернівецькій області (далі - РС ГУЮ у Чернівецькій області), Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Чернівецькій області (далі - ІДАБК в Чернівецькій області), у якому з урахуванням збільшених позовних вимог (заява від 12 травня 2014 року) просили:
- визнати недійсним договір дарування нерухомого майна (45/100 часток домоволодіння на АДРЕСА_1 ) від 25 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 ;
- витребувати майно з чужого незаконного володіння ОСОБА_3, а саме: 45/100 часток домоволодіння на АДРЕСА_1, зокрема, житловий будинок літ. "Б" загальною площею 254,70 кв. м, криницю № 1, огорожу № 2, 3;
- визнати незаконним і скасувати рішення ВК Чернівецької МР від 14 грудня 2010 року № 807/22;
- визнати незаконним і скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно (житловий будинок літ. "А" загальною площею 163,40 кв. м на АДРЕСА_1 ) від 30 грудня 2010 року, видане на ім`я ОСОБА_4 ;
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 нерухоме майно, а саме: житловий будинок літ. "А" загальною площею 163,40 кв. м на АДРЕСА_1 ;
- визнати за ними ( ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ) право власності на об`єкти незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 та які складаються з будівельних матеріалів та обладнання, використаних у процесі самочинного будівництва житлового будинку літ. "А" загальною площею 163,40 кв. м, житлового будинку літ. "Б" загальною площею 254,70 кв. м, сараю літ. "В", вбиральні літ. "Г", криниці № 1, огорож № № 2, 3, 5, 6.
Вимоги обґрунтовували тим, що 25 жовтня 2010 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 укладено договір дарування нерухомого майна, відповідно до умов якого ОСОБА_4 подарував ОСОБА_3 45/100 частки будинковолодіння на АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. "Б", криницю № 1, огорожу № 2-6.
Зазначали, що вказаний договір укладений з порушенням норм чинного законодавства, оскільки ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 08 жовтня 2010 року у справі № 2-2395/2010 за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької МР, ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, яка направлена до виконання 12 жовтня 2010 року, накладено заборону на відчуження об`єктів нерухомості на АДРЕСА_1, у тому числі й тих, що є предметом спірного договору дарування.
При цьому відповідачам було відомо про наявність даної ухвали, а також про існування спорів щодо даного нерухомого майна, які розглядались різними судовими інстанціями протягом останніх десяти років.
Крім того, рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 19 квітня 2011 року у справі № 2-1847/2010, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2011 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване майно на АДРЕСА_1, зокрема, будинків літ. "А" та літ. "Б".
У зв`язку з наведеним вважали вказаний договір дарування недійсним.
Крім того, посилалися на те, що забудовниками спірних самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна - житлових будинків літ. "А" та літ. "Б" із надвірними спорудами, є саме ОСОБА_1 та її померлий чоловік ОСОБА_6, після смерті якого заяву про прийняття спадщини до нотаріуса подав їх син ОСОБА_2
ОСОБА_4 та його колишня дружина ОСОБА_5 лише зареєстровані у будинку, проте фактично в ньому не проживають.
Зазначали, що відповідачі не мають прав на вказані об`єкти нерухомого майна та протягом тривалого часу намагаються різними способами зареєструвати своє право власності на них, зокрема, з цією метою було внесено виправлення на обмірних кресленнях у частині інформації про забудовника спірних житлових будинків, а саме: виправлено ім`я з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_4 ".
На підставі рішення ВК Чернівецької МР від 14 грудня 2010 року № 807/22 (яким розділено будинковолодіння на АДРЕСА_1 на окремі будинки з присвоєнням їм поштових адрес (житловому будинку літ. "А", сараю літ. "В", вбиральні літ. "Г", огорожі № 4-6, власником яких є ОСОБА_4, адресу: АДРЕСА_1 ; житловому будинку літ. "Б", криниці № 1, огорожі № 2, 3, власником яких є ОСОБА_3, адресу: АДРЕСА_2 )), ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок літ. "А" загальною площею 163,4 кв. м, у тому числі п`ять житлових кімнат площею 90,5 кв. м, сарай літ. "В", вбиральню літ. "Г", огорожу № 4-5, у розмірі 1/1 частки.
Ураховуючи наявність ухвали суду від 08 жовтня 2010 року про забезпечення позову у справі № 2-2395/2010 та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 19 квітня 2011 року у справі № 2-1847/2010, вказане рішення Чернівецької МР є незаконним.
На момент прийняття оскаржуваного рішення міської ради, видачі на його підставі свідоцтва про право власності, укладення договору дарування спірні об`єкти нерухомого майна, а саме: житловий будинок літ. "А", літ. "Б", сарай літ. "В", вбиральня літ. "Г", криниця № 1, огорожа № № 2, 3, 5, 6, не були об`єктами завершеного будівництва зі ступенем готовності 100 %, тому з підстав, передбачених частиною третьої статті 331 ЦК України, просили визнати за ними право власності на об`єкти незавершеного будівництва та будівельні матеріали і обладнання, які використовувались при будівництві.
Крім того, вважали, що спірне майно підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 03 вересня 2014 року, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування нерухомого майна (45/100 часток будинковолодіння на АДРЕСА_1 ) від 25 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом міського нотаріального округу - Половинською О. Б. за реєстровим № 5050. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме: 45/100 часток будинковолодіння на АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. "Б", загальною площею 254,7 кв. м, житловою площею 92,20 кв. м, криниці № 1, огорожі № 2, 3 та є предметом договору дарування нерухомого майна від 25 жовтня 2010 року. Визнано незаконним і скасовано пункт 3 та підпункти 3.3, 3.3.1, 3.3.2 рішення ВК Чернівецької МР від 14 грудня 2010 року № 807/22. Визнано незаконним і скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 грудня 2010 року, видане ВК Чернівецької МР на ім`я ОСОБА_4, згідно з яким посвідчене право власності на житловий будинок літ. "А" загальною площею 163,40 кв. м, у тому числі п`ять житлових кімнат площею 90,50 кв. м, сарай літ. "В", вбиральня літ. "Г", огорожа № 4-5, у розмірі 1/1 частки. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 нерухоме майно, а саме: житловий будинок літ. "А" загальною площею 163,40 кв. м, житловою площею 90,50 кв. м, сарай літ. "В", вбиральня літ. "Г", огорожа № 4-6. Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на будівельні матеріали, які були використанні для самочинного будівництва житлового будинку літ. "А" загальною площею 163,40 кв. м, житловою площею 90,50 кв. м., ступінь будівельної готовності якого становить 72 %; житлового будинку літ. "Б" загальною площею 254,70 кв. м, житловою площею 92,20 кв. м, ступінь будівельної готовності якого становить 88 %, сараю літ. "В", вбиральні літ. "Г", криниці № 1, огорожі № 2, на АДРЕСА_1 .
Суди виходили з того, що при розгляді справи № 2-1847/2010 апеляційним судом (рішення апеляційного суду Чернівецької області від 19 квітня 2011 року) установлено, що ОСОБА_1 є співзабудовником спірних об`єктів, а також спадкоємцем майна після смерті її чоловіка ОСОБА_6 . З огляду на те, що при укладенні оспореного договору дарування ОСОБА_4 не мав права відчужувати спірне майно, внаслідок чого порушив права позивачів, суди зробили висновки про недійсність цього правочину як такого, що суперечить вимогам частини другої статті 718 ЦК України, оскільки дарунком стали майнові права, які не належали дарувальнику.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 03 вересня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій, пославшись на преюдиційність рішення апеляційного суду Чернівецької області від 19 квітня 2011 року у справі № 2-1847/2010, не надали оцінку ряду доказів, які містяться в матеріалах справи: зведеному акту будівель і споруд станом на 1987 рік, постанові про адміністративні правопорушення у сфері містобудування від 26 жовтня 2009 року, копіям квитанцій про сплату ОСОБА_4 податку як власником будівель та земельного податку, заявам ОСОБА_4, адресованим голові Чернівецького ВК, акту комісійного розгляду звернення ОСОБА_6 від 23 серпня 2003 року та інші; не встановили фактичні обставини справи. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що суди не встановили та не вказали в рішеннях, які права позивачів і на які саме будівлі порушені внаслідок укладення оспорюваного правочину, чим такі права підтверджуються.
Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 25 травня 2015 року залучено до участі у даній справі правонаступника ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, яка разом із дочкою ОСОБА_3 звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за заповітом, складеним ОСОБА_4 на їх користь.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 25 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 05 травня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
При відмові у задоволенні позову суди виходили з того, що власником спірного домоволодіння був ОСОБА_4, а його брат ОСОБА_6 із сім`єю лише тимчасово проживали в ньому. Позивачі не надали суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 належала ОСОБА_6 на праві власності чи перебувала у його користуванні у визначеному земельним законодавством порядку, а також доказів про те, що після зведення спірних будівель земельна ділянка виділялася ОСОБА_1 . Крім того, суди зробили висновки про відсутність передбачених законом підстав для скасування і визнання незаконними пунктів 3, 3.3, 3.3.2, 4, 5 рішення ВК Чернівецької МР від 14 грудня 2010 року № 807/22 та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 грудня 2010 року, оскільки ні зазначені пункти рішення ВК Чернівецької МР, ні свідоцтво про право власності на нерухоме майно жодним чином не порушують права позивачів, а при прийнятті своїх рішень орган місцевого самоврядування не порушив норм закону. Відсутні підстави і для витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки позивачі не надали належних і допустимих доказів на підтвердження факту того, що саме вони є власниками зазначеного майна.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 25 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 05 травня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції виходив із того, що при розгляді справи суди попередніх інстанцій не врахували, що рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 19 квітня 2011 року у справі № 2-1847/2010 скасовано рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 07 липня 2010 року та відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Цим рішенням установлено факт, що позивач ОСОБА_1 є співзабудовником разом із її чоловіком спірних об`єктів самочинного будівництва на АДРЕСА_1, а також спадкоємцем майна після смерті її чоловіка, оскільки будучи дружиною останнього, брала особисту участь у самочинному будівництві вказаного нерухомого майна шляхом трудової участі та вкладення своїх коштів. Суд касаційної інстанції вказав, що оскільки позивачі претендують на житловий будинок літ. "Б" загальною площею 254,7 кв. м, житловою площею 92,2 кв. м на АДРЕСА_1, суди не дослідили питання про те, хто є його забудовником, хто проживав та проживає в ньому на теперішній час. Також суди не надали належної оцінки тій обставині, що відповідач ОСОБА_4 за життя свого брата ОСОБА_6 визнавав за ним право на житловий будинок літ. "Б" на АДРЕСА_1, а також те, що не брав особистої участі в його будівництві та клопотав про прийняття до експлуатації будинку АДРЕСА_1 з переоформленням на брата ОСОБА_6 і подальший поділ земельної ділянки. Тому вважати, що позивачі не довели наявності в них речового права на спірні об`єкти нерухомого майна у судів не було підстав, як і не було підстав для висновків про непорушення їхніх прав внаслідок укладення відповідачами оспорюваного договору дарування, предметом якого є майнові права, які не належали особисто дарувальнику.
Останнім рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 19 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 04 жовтня 2017 року, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування нерухомого майна від 25 жовтня 2010 року, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_3 45/100 часток будинковолодіння на АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. "Б", посвідчений приватним нотаріусом міського нотаріального округу - Половинською О. Б. за реєстровим № 5050. Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме: 45/100 часток будинковолодіння на АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. "Б", загальною площею 254,7 кв. м, житловою площею 92,20 кв. м, криниці № 1, огорожі № 2, 3 та є предметом договору дарування нерухомого майна від 25 жовтня 2010 року. Визнано незаконним та скасовано підпункти 3.3, 3.3.1, 3.3.2 рішення ВК Чернівецької МР від 14 грудня 2010 року № 807/22, а також пункт 5 вказаного рішення щодо будинків літ. "А" та літ. "Б" на АДРЕСА_1 . Визнано незаконним і скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 грудня 2010 року, видане ВК Чернівецької МР на ім`я ОСОБА_4, яким посвідчено право власності на житловий будинок літ. "А" загальною площею 163,40 кв. м, у тому числі п`ять житлових кімнат площею 90,50 кв. м, сарай літ. "В", вбиральні літ. "Г", огорожа № 4-5, у розмірі 1/1 частки. Визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на об`єкти незавершеного будівництва, які розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з усіх будівельних матеріалів та обладнання, яке було використано у процесі будівництва (створення майна), а саме: житлового будинку літ. "А" загальною площею 163,40 кв. м, житловою площею 90,50 кв. м, ступінь будівельної готовності якого становить 72 %, житлового будинку літ. "Б", загальною площею 254,70 кв. м, житловою площею 92,20 кв. м, ступінь будівельної готовності якого становить 88 %, сарай літ. "В", вбиральня літ. "Г", криниця № 1, огорожа № 2, 3, 5, 6. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані наявністю рішення апеляційного суду Чернівецької області від 19 квітня 2011 року у справі № 2-1847/10, яке суди вважали преюдиційним. Суди також зазначили, що оспорюваний договір дарування укладений у період дії ухвали суду про забезпечення позову від 08 жовтня 2010 року, яка була обов`язковою для виконання ОСОБА_4 з моменту її винесення, а тому невнесення відомостей про обтяження у відповідний реєстр не є підставою її невиконання особою, яка на той час вважалась власником спірного майна та яка була обізнана про існування заборони на його відчуження. Оскільки підстава набуття ОСОБА_4 права власності на спірні будинки відпала з моменту скасування рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 07 липня 2010 року, яким було визнано за ним право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, тому договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_3 подаровано будинок літ. "Б" на АДРЕСА_1, підлягає визнанню недійсним. Із цих підстав визнано незаконними підпункти 3 і 5 рішення ВК Чернівецької МР від 14 грудня 2010 року № 807/22 щодо присвоєння спірним будинкам окремих адрес, а також видачі свідоцтв про право власності на вказані об`єкти нерухомості.
Короткий зміст касаційної скарги
У жовтні 2017 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.