Постанова
Іменем України
03 березня 2020 року
м. Київ
справа № 569/7495/18
провадження № 61-47378св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне акціонерне товариство "Рівнеазот",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на постанову Рівненського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року в складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (далі - ПАТ "Рівнеазот") про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позов обґрунтований тим, що 04 травня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено з ПАТ "Рівнеазот" за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю (стаття 38 КЗпП). В порушення статті 116 КЗпП розрахунку в повному обсязі при звільненні з позивачем не проведено. Належні кошти в сумі 45 690,63 грн позивач отримав 08 грудня 2017 року. Разом з тим, грошові кошти в розмірі середнього заробітку за весь час затримки з виплати належних йому коштів при звільненні, відповідачем не виплачені. Ухвалою Рівненського міського суду від 22 березня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі судового наказу про стягнення середнього заробітку.
ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ "Рівнеазот" на його користь 45 358,58 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області в складі судді: Панас О. В. від 25 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ПАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 45 358,58 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 01 березня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Рівненського міського суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ПАТ "Рівнеазот" середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Ухвалою Рівненського міського суду від 22 березня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі судового наказу. Таким чином, позивачем строк звернення до суду не пропущено. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості сум належних при звільненні роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Рівнеазот" задоволено. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 травня 2018 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки судовий наказ про стягнення заборгованості по зарплаті повністю виконаний 08 грудня 2017 року, то строк на звернення до суду слід обраховувати із зазначеної дати - день коли позивач дізнався про порушення свого права, з 09 грудня 2017 року та сплив 09 березня 2018року. Із цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 19 квітня 2018 року, тобто з порушенням строку, передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП. У відповіді на відзив ОСОБА_1 вважає, що подання ним заяви до суду про видачу наказу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку перервало строк та це є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки він не міг подати позов з тими ж вимогами, з тим же предметом та з тими ж підставами до вирішення заяви про видачу наказу. Однак він не клопоче про його поновлення. У матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про поновлення пропущеного трьохмісячного строку на звернення до суду, а тому апеляційний суд не може самостійно вирішити питання про його поновлення. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням нового про відмову у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, що підписана представником ОСОБА_2, в якій просив оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилався на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що до трудових правовідносин може застосовуватися стаття 264 ЦК України в частині підстав, встановлених для переривання позовної давності (строку звернення до суду), оскільки ці поняття є однаковими за своїм юридично-правовим характером.
Вказує, що стаття 234 КЗпП не передбачає обов`язку позивача звернення до суду з обов`язковим клопотанням про поновлення строків. Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд України, зазначивши: "Встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропусків цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк" (постанова від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16). За таких обставин є помилковим висновок апеляційного суду про неможливість поновлення строків відповідно до статті 234 КЗпП за відсутності клопотання позивача.
У березні 2019 року ПАТ "Рівнеазот" через представника Поляк І. В. направило відзиви на касаційну скаргу, в яких просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Відзиви мотивовані безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Встановлені статтею 233 КЗпП строки звернення до суду не перериваються і не зупиняються. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі № 758/9773/15-ц.
Зазначає, що фактичний розрахунок всіх належних при звільненні сум ПАТ "Рівнеазот" проведений 08 грудня 2017 року, що не заперечується в позовній заяві, підтверджується наданою постановою від 21 грудня 2017 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 55110208 та встановлено в постанові апеляційного суду Рівненської області. Перебіг тримісячного строку починається з наступного дня, тобто з 09 грудня 2017 року, і закінчується 09 березня 2018 року. Однак, в межах встановленого строку - 3 місяці, позивач не звертався до суду, а подав позов по даній справі тільки 23 квітня 2018 року. Судом апеляційної інстанції правомірно встановлено, що із указаним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду з порушенням строку, передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, зупинено виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судових витрат до закінчення її перегляду у касаційному порядку та вказано, що касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду