Постанова
Іменем України
03 березня 2020 року
м. Київ
справа № 279/2012/17
провадження № 61-42511св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирського області від 23 січня 2018 року у складі судді Волкової Н. Я. та постанову апеляційного суду Житомирського області від 11 липня 2018 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Микитюк О. Ю., Коломієць О. С.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_3 про припинення порушень правил добросусідства, усунення перешкод у здійсненні права користування, володіння, розпорядження нерухомим майном шляхом знесення самочинно здійсненої прибудови, демонтажу пристроїв.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником садового будинку НОМЕР_1 у товаристві колективного саду імені Жмаченка . Власником сусіднього будинку НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .
У 2014 році до сусідського будинку було здійснено самочинну прибудову, що впритул наближена до паркану позивача без дотримання 1-метрової відстані до межі та 15-метрової відстані до його будинку та порушує будівельні норми і правила. Через переобладнання даху сусідського будинку вода стікає на земельну ділянку позивача, чим підтоплює будівлі та садові насадження останнього. Окрім того по периметру будинку сусіди встановили камери відеоспостереження, дві з яких направлені у бік його ділянки. ОСОБА_1 вважає такі дії втручанням в його особисте життя.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
зобов`язати ОСОБА_3 припинити порушувати правила добросусідства, не чинити йому перешкод у здійсненні права користування, володіння та розпоряджання належним йому садовим будинком з господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою, що розташовані за НОМЕР_1 на території товариства колективного саду імені Жмаченка в м. Коростені Житомирської області;
зобов`язати ОСОБА_3 у місячний термін з моменту набрання рішенням чинності усунути перешкоди у здійсненні позивачем права вільного користування, володіння та розпоряджання належним йому нерухомим майном шляхом знесення самочинно здійсненої прибудови до будинку, розташованого за НОМЕР_2 на території товариства колективного саду імені Жмаченка, у результаті чого привести цей будинок, його дах та водовідведення до стану, який існував до здійснення самочинного будівництва;
зобов`язати ОСОБА_3 у триденний термін з моменту набрання рішенням чинності демонтувати пристрої відеоспостереження, у радіус дії яких потрапляє належна йому земельна ділянка та його (позивача) нерухоме майно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирського області від 23 січня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Житомирського області від 11 липня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що ОСОБА_1 не доведено, що: органом місцевого самоврядування вирішувався спір між сторонами щодо порушення правил добросусідства; відповідачем було здійснено самочинне будівництво, яке порушує права позивача, чинить шкоду майну позивача, погіршуючи стан його земельної ділянки, або створює незручності чи перешкоди в користуванні нею; відповідачем встановлено та використовуються пристрої, використанням яких порушується таємниця особистого життя позивача. Клопотання про призначення технічної будівельної експертизи, яка могла б визначити законність будови на земельній ділянці відповідача, дотримання технічних та будівельних норм під час будівництва, позивачем було знято. Самі лише пояснення сторони щодо наявності певних порушень її прав та наслідків таких порушень не є достатніми, достовірними та належними доказами існування таких порушень. Крім того позивач не дотримався досудового порядку врегулювання спору та не подав доказів, що підтверджують заявлені вимоги.
Посилання в апеляційній сказі на лист міського голови від 10 серпня 2015 року № 02-14/1983 колегія суддів відхилила, оскільки спір між учасниками конфлікту органом місцевого самоврядування на розгляд не виносився, а тому не розглядався.
Апеляційний суд визнав безпідставними твердження ОСОБА_1 про те, що відповідач порушує його особисті немайнові права та втручається у приватне життя, оскільки у матеріалах справи немає належних доказів того, що саме відповідачем встановлені камери відеоспостереження, що вони діючі та мають технічну спроможність фіксувати земельну ділянку позивача та його садовий будинок із господарськими будівлями і спорудами тощо.
Незалучення до розгляду справи Коростенської міської ради та управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області колегія суддів визнала таким, що не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не впливає на їх права або інтереси.
Аргументи учасників справи
У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що сусідка ОСОБА_4 здійснила самочинне будівництво прибудови до садового будинку НОМЕР_2 , фактично "захватавши" межу з суміжною земельною ділянкою, без дотримання 1 м відстані від цієї межі та 15 м. відстані до садового будинку позивача. Здійснення самочинного будівництва спричинило переобладнання даху сусіднього будинку, фронтон, якого "нависає" над межею між земельними ділянками та дренажної системи водовідведення, що функціонувала раніше. Крім того відповідач та його мати по периметру самочинно переобладнаного будинку, установили чотири камери відеоспостереження, дві із яких своїми об`єктивами направленні безпосередньо на вікна ганок і вхідні двері будинку та розташовані на земельній ділянці місця відпочинку, будівлі і споруди побутового та санітарно-гігієнічного призначення.
Суди не врахували, що виконавчим комітетом Коростенської міської ради та управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області підтверджено факт наявності самочинно побудованої блочної прибудови до садового будинку НОМЕР_2 на території садового товариства ім. Жмаченка в м. Коростені .
Зазначає, що під час судового розгляду ОСОБА_1 заявляв клопотання про призначення технічно-будівельної судової експертизи, проте у зв`язку із відсутністю коштів для її оплати експертиза проведена не була. У суді апеляційної інстанції було повторно заявлено про призначення експертизи, проте апеляційний суд безпідставно відмовив у її проведенні. Крім того судове рішення у цій справі може вплинути на права та обов`язки Коростенської міської ради Житомирської області і управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області і суди у порушення частини третьої статті 53 ЦПК України не залучили їх до участі у справі.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі Коростенської міської ради Житомирської області та управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області і справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником садового будинку, що розташований на території товариства колективного саду офіцерів запасу та у відставці ім. Жмаченка, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 16 січня 2010 року.
ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 0,0674 га з кадастровим номером 1810700000:01:021:0046, яка розташована у вказаному садовому товаристві, що підтверджується державним актом серії ЖТ №074123 від 17 листопада 2004 року, цільове призначення якої - ведення садівництва.
Згідно листа управління ДАБІ у Житомирській області від 17 вересня 2015 року № 1006-4-8/2992/15 власником сусідньої земельної ділянки з кадастровим номером 1810700000:01:021:0300, на якій розташований садовий будинок, до частини якого прибудовано блочну прибудову, є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Будь-якої копії правовстановлюючого документа, яка б посвідчувала право власності чи користування цим садовим будинком, а також паспорту технічної інвентаризації на цей об`єкт сторонами не надано.