ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2020 року
м. Київ
справа № 279/3316/14
провадження № 61-41252 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
правонаступник позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт",
відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2017 року у складі судді Волкової Н. Я. та постанову апеляційного суду Житомирської області від 27 листопада 2017 року у складі колегії суддів Коломієць О. С., Трояновської Г. С., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2014 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з них солідарно на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 100 645,08 доларів США, з яких 44 323,56 доларів США заборгованості по кредиту, 32 527,12 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом, 11 242,31 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 12 552,09 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15 січня 2008 року банк та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № Z012/110/013, згідно умов якого остання отримала кредит в розмірі 85 150 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % на рік на строк до 14 січня 2018 року.
15 січня 2008 року у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором банк та ОСОБА_2 уклали договір поруки № Z012/110/013/1.
З 29 квітня 2013 року ОСОБА_1 припинила виконувати зобов`язання за вказаним кредитним договором.
04 квітня 2014 року відповідачам була направлена претензія з вимогою про погашення заборгованості, а 07 травня 2014 року - вимога про дострокове повернення кредиту.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2017 року позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість по кредитному договору від 15 січня 2008 року № Z012/110/013, забезпеченому договором поруки від 15 січня 2008 року № Z012/110/013/1, у розмірі 100 645,08 доларів США.
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач свої обов`язки за договором виконувала до 29 квітня 2013 року, після чого припинила їх виконання, заборгованості згідно умов вказаного договору не сплачує, у зв`язку з чим така заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Львівської області від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, передбачених законодавством підстав для розгляду заяви про застосування строків позовної давності на стадії апеляційного провадження не вбачається.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року дану справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2020 року залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт", яке є правонаступником публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль".
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, передати справу на новий розгляд.
Відповідач зазначає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з підстав розгляду цивільної справи № 279/2515/17 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання договору поруки припиненим.
Стверджує, що порука припинилася, оскільки банк просив стягнути пеню солідарно з позичальника та поручителя за період з 15 лютого 2016 року по 01 липня 2017 року, що суперечить умовам кредитного договору, збільшує обсяг відповідальності поручителя, на що той згоди не давав.
Вважає неправомірним стягнення судом пені у доларах США.
Заперечення/відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від представника правонаступника позивача ТОВ "ФК "Форінт" Островського В. А., у якому той просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Зазначає, що обставини щодо припинення поруки розглядалися у цивільній справі № 279/2515/17, у якій суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийняв рішення про відмову у задоволенні позову поручителя до банку про припинення поруки.
Стверджує, що відповідно до постанови ВСУ від 15 травня 2017 року у справі № 6-211цс17 виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути і пеню в іноземній валюті.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що15 січня 2008 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № Z012/110/013, згідно умов якого остання отримала кредит в розмірі 85 150 доларів США зі сплатою 13 % на рік за користування кредитом на строк до 14січня 2018 року.
Відповідно до пункту 4.1.1 кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов`язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, Позичальник зобов`язаний сплатити Банку пеню від суми несвоєчасно виконавчого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення.
Національний Банк видав ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" банківську ліцензію № 10 та дозвіл № 10-4 від 11жовтня 2006 року, на підставі яких банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, в тому числі розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
15 січня 2008 року у забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 уклали договір поруки № Z012/110/013/1.
Н ОСОБА_4 з 29 квітня 2013 року припинила виконувати свої зобов`язання за кредитним договором.
04 квітня 2014 року відповідачам була направлена претензія з вимогою про погашення заборгованості, а 07 травня 2014 року - вимога про дострокове повернення кредиту.
Станом на 01 липня 2017 року існує заборгованість в сумі 100 645,08 доларів США, яка складається з 44 323,56 доларів США заборгованості по кредиту, 32 527,12 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом, 11 242,31 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі, 12552,09 доларів США пені за несвоєчасну несплату відсотків.
У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (справа №279/2515/17) про визнання договору поруки припиненим. Позов мотивував тим, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду із позовом про стягнення з нього та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором і у лютому 2017 року збільшив позовні вимоги у частині стягнення пені й відсотків, при визначенні розміру пені вийшов за межі одного року позовної давності, чим збільшив обсяг його відповідальності за зобов`язанням.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 січня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Житомирської області від 23 квітня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, оскільки відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором не є зміною зобов`язання.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.