ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2020 року
м. Київ
справа № 761/25240/15
провадження № 61-41026 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Бережного Дмитра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року в складі судді Волошина В. О. та на постанову Апеляційного суду міста Києва від 10 липня 2018 року в складі колегії суддів Болотова Є. В., Поліщук Н. В., Рейнарт І. М.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ПАТ "ОТП Банк", який є правонаступником АКБ "Райффайзенбанк Україна", звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, та просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 23 березня 2006 року № ML-009/185/2006 у розмірі 41 959,61 доларів США та 159,84 грн звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № PМL-009/185/2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З., зареєстрованим в реєстрі за № 1596, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачці на праві власності, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", визначивши, що початкова ціна встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23 березня 2006 року ОСОБА_2 та АКБ "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", уклали кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 42 942 доларів США,
У забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором банк та ОСОБА_1 23 березня 2006 року уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З., зареєстрований в реєстрі № 1596.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 договору іпотеки предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві власності
Позичальник не виконує свої зобов`язання за договором, унаслідок чого в нього станом на 21 травня 2015 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 41 959,61 доларів США та 159,84 грн, тому позивач просить у судовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року позов ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 23 березня 2006 року № ML-009/185/2006 у розмірі 41 959,61 доларів США та 159,84 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 23 березня 2006 року № PМL-009/185/2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З., зареєстрованим в реєстрі за № 1596, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", визначивши початкову ціну продажу зазначеної квартири на рівні 758 000 грн.
Суд першої інстанції виходив із того, що у позичальника наявна заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
У відповідача наявне на праві власності інше нерухоме житлове майно, тому дія мораторію на стягнення майна громадян України, передбаченого Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", на правовідносини у цій справі не поширюється.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності цих висновків не спростовують.
Встановивши, що на момент укладення договору іпотеки ОСОБА_1 була власником квартири АДРЕСА_2 , і у 2014 році подарувала її, апеляційний суд дійшов висновку про штучне створення відповідачем умов, за яких предмет іпотеки став єдиним її нерухомим житловим майном, тому вважав відсутніми підстави для застосування мораторію.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2018 року адвокат Бережной Д. С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі, зупинено виконання заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року, залишеного без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 10 липня 2018 року до завершення розгляду касаційної скарги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник відповідача просить змінити заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 10 липня 2018 року, доповнити резолютивну частину заочного рішенняШевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року у даній справі реченням наступного змісту: "Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року у справі № 761/25240/15-ц не підлягає виконанню на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Представник відповідача зазначає, що передбачені Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" умови для застосування мораторію мають бути наявні на момент розгляду судами спорів про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Стверджує, що на момент ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій усі умови для застосування мораторію мали місце, що підтверджується встановленими судами обставинами, тому наявні підстави для доповнення рішень судів положенням про дію мораторію.
Посилається на практику Верховного Суду, а саме постанови від 14 березня 2018 року у справі № 643/12824/15, від 01 лютого 2018 року у справі № 340/173/13-2, від 13 червня 2018 року у справі № 635/7293/14, якими відстрочено виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії мораторію.
В іншій частині рішення суду першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.
Заперечення/відзив на касаційну скаргу
У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від адвоката Храновського В. М., який діє в інтересах ПАТ "ОТП Банк", у якому представник позивача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Представник позивача вважає, що відповідач не довів факту постійного проживання у квартирі, яка є предметом іпотеки, договори про надання послуг та паспорт громадянина України не є належними доказами на підтвердження цього факту.
Стверджує, що на час укладення іпотечного договору та розгляду справи у суді першої інстанції у іпотекодавця у власності знаходилася квартира АДРЕСА_2, а відчуження даної квартири відбувалося умисно з метою ухилення від погашення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 23 березня 2006 року АКБ "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № ML-009/185/2006, відповідно до умов якого банк надав позичальнику 42 942 доларів США для купівлі нерухомого майна на строк до 23 березня 2016 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором, 23 березня 2006 року АКБ "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки № PСL-009/185/2006, згідно умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 6.2 договору іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин:
- несплати боржником іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі;