Постанова
Іменем України
03 березня 2020 року
м. Київ
справа № 182/7815/15-ц
провадження № 61-1183св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
відповідачі: Нікопольський відділ поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року у складі судді: Рибакової В. В. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Барильська А. П., Бондар Я. М., Зубакова В. П.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у вересні 1995 року у ОСОБА_1 було викрадено автомобіль АУДІ-100, реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску - 1992, № кузова - НОМЕР_1 .
28 вересня 1995 року за фактом незаконного заволодіння автомобілем, на підставі заяви ОСОБА_2 порушено кримінальну справу № 35019 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 185 КК України. До цього часу вказаний автомобіль не знайдено, відповідальних осіб за його викрадення до кримінальної відповідальності не притягнуто. Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області 30 жовтня 2010 року кримінальну справу закрито на підставі статті 11-1 КПК України (1960 року) у зв`язку із закінченням строків давності притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_1 просила стягнути на її користь з держави, завдану майнову шкоду у розмірі 600 000,00 грн, як вартість транспортного засобу, оскільки не встановлено особу, яка вчинила злочин.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що механізм відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, яка компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом, законодавчо не врегульований. Положення статті 1177 ЦК України не формулюють норм прямої дії, які б регулювали відносини щодо відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок злочину. Умови та порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок злочину, мають визначатися спеціальним законом. До прийняття такого закону про відшкодування державою шкоди відповідно до статті 1177 ЦК України на підставі загальних правил відшкодування здійснюватися не може. Не встановлені випадки відшкодування шкоди позивачу, що передбачені Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", а тому позивач не належить до кола осіб, які мають право на відшкодування матеріальної шкоди, передбаченої цим законом. Позивачем всупереч положень статті 10 ЦПК України не надано доказів щодо визнання її потерпілою у кримінальній справі.
Аргументи учасників справи
У грудні 2017 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржені рішення скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно тлумачать положення статті 1177 ЦК. Також судами було порушено положення статей 10, 11, 303 ЦПК (у редакції чинній, на час вирішення спору), статей 3, 8, частини другої статті 19, статті 64 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У березні 2018 року надійшов відзив Нікопольського відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області на касаційну скаргу. У відзиві відповідач вказує, що судами не встановлено випадки відшкодування шкоди позивачу, передбачені Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Закон, що передбачає порядок відшкодування шкоди на підставі статті 1177 ЦК України, відсутній.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2018 року касаційне провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року касаційне провадження у справі поновлено та залучено до участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як правонаступників ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі № 182/7815/15-ц зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1423/17.
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року поновлено касаційне провадження у справі № 182/7815/15-ц.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником автомобіля АУДІ-100, реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску - 1992, колір - синій перл., двигун - НОМЕР_4, шасі (рама) - б/н, кузов - НОМЕР_1 .
Згідно повідомлення Нікопольського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області № 23329 від 16 жовтня 2015 року у провадженні слідчого Нікопольського МВ (з обслуговування міста Нікополя та Нікопольського району) ГУМВС України в Дніпропетровській області перебувала кримінальна справа № 35019, порушена 28 вересня 1995 року на підставі заяви ОСОБА_2 за фактом незаконного заволодіння автомобілем "Ауді-100", реєстраційний номер НОМЕР_3, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 КК України. Після проведення у повному обсязі слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, особу, причетну до вчинення вказаного злочину, не встановлено. Враховуючи це, досудове слідство у кримінальній справі було призупинено на підставі пункту 3 статті 206 КПК України (1960 року). З 28 вересня 1995 року вказаний автомобіль АУДІ-100, реєстраційний номер НОМЕР_3 перебуває у розшуку, на даний час вказаний автомобіль не знятий з розшуку.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 30 жовтня 2010 року кримінальну справу закрито на підставі статті 11-1 КПК України (1960 року) у зв`язку з закінченням строків давності притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.
Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).