Постанова
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 501/1761/17
провадження № 61-17629св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Чорноморська міська рада Одеської області,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: відділ державного архітектурно-будівельного контролю Управління архітектури та містобудування Чорноморської міської ради, комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" Чорноморської міської ради Одеської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чорноморської міської ради Одеської області на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 08 листопада 2018 року у складі судді Пушкарського Д. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року Чорноморська міська рада Одеської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: відділ Державного архітектурно будівельного контролю Управління архітектури та містобудування Чорноморської міської ради, комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" Чорноморської міської ради Одеської області, про знесення самочинно збудованого майна.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 04 жовтня 1973 року ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає в квартирі АДРЕСА_1 . Вказана квартира їй надана відкритим акціонерним товариством "Іллічівський завод залізобетонних конструкцій" (далі - ВАТ "Іллічівський завод залізобетонних конструкцій").
Рішенням виконавчого комітету Малодолинської сільської ради від 12 грудня 1997 року № 229 прийнято від ВАТ "Іллічівський завод залізобетонних конструкцій" на баланс територіальної громади будинки по вулицях Малодіжній та Робочій у с . Малодолинське .
Рішенням виконавчого комітету Малодолинської сільської ради від 12 грудня 1997 року № 231 мешканцям квартир по вулицях Молодіжній та Робочій передано безоплатно у власність займані ними приміщення. ОСОБА_1 своїм правом на приватизацію квартири не скористалась. У 2001-2004 роках відповідач самочинно переобладнала займану квартиру.
Рішенням виконавчого комітету Чорноморської міської ради від 28 травня 2014 року за № 214 спірну квартиру закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" Чорноморської міської ради.
ОСОБА_1 з часу прибудови тамбура та санвузла, неодноразово скаржилася та скаржиться на незадовільний стан квартири.
Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 25 серпня 2011 року у справі № 2а-3571/11 зобов`язано виконавчий комітет Іллічівської міської ради Одеської області зробити ремонт у приміщеннях квартири, що займає ОСОБА_1, перелік, види та приміщення квартири, у яких слід зробити ремонт, не визначалися. На виконання вказаної постанови суду в квартирі ОСОБА_1 був зроблений ремонт, однак вона продовжує вимагати виконати ремонт у самовільно прибудованих нею приміщеннях.
Посилаючись на викладене, Чорноморська міська рада Одеської області просила зобов`язати ОСОБА_1 за рахунок її власних коштів демонтувати добудовані приміщення й привести квартиру АДРЕСА_1 до попереднього стану, що існував до реконструкції, визначеному у виготовленому в 2002 році технічному паспорті на квартиру.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 08 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий комітет Іллічівської міської ради Одеської області рішенням від 28 травня 2015 року № 214 взяв на баланс квартиру АДРЕСА_1 з уже існуючими прибудовами, тобто квартиру в цілому, а тому позивачем не надано доказів в обґрунтування позову.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційну скаргу Чорноморської міської ради Одеської області залишено без задоволення, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 08 листопада 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у вересні 2019 року, Чорноморська міська рада Одеської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 08 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що висновок про те, що спірні прибудови є складовими частинами квартири, яка перебуває у комунальній власності, та, відповідно, є комунальною власністю, суди не обґрунтували нормою (нормами) права, на підставі якої самочинно прибудовані фізичною особою до комунальної квартири споруди стали комунальною власністю без волевиявлення та всупереч інтересам міської ради.
Враховуючи, що міська рада не була забудовником спірних прибудов, проект реконструкції не розроблявся, жодна особа вказані прибудови в експлуатацію не здавала, в тому числі і відповідач, а тому висновки судів суперечать статті 23 Закону України "Про планування та забудову територій", постанові Ради міністрів СРСР від 23 січня 1981 року № 105 "Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів", наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19 березня
2013 року № 95.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Мотивуючи відзив, заявник зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки висновки судів є законними та обґрунтованими, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є необґрунтованими, позивачем не доведено факту порушення прав позивача зведенням у 2002 році спірних прибудов, не обґрунтовано необхідність застосування негативних наслідків - знесення самочинного будівництва, не зазначено, в чому полягає порушення будівельних норм і стандартів, не надано належних доказів того, що знесення прибудов не спричинить погіршення об`єкта нерухомості в цілому та не надано обґрунтування необхідності звільнення земельної ділянки від самочинних прибудов.
Пояснення третьої особи
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшли пояснення третьої особи у справі - відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, в яких заявник вказує, що відповідач у справі ОСОБА_1 звела самочинні споруди без відповідного дозволу, не маючи права власності або права користування земельною ділянкою, чим порушила права позивача у справі Чорноморської міської ради Одеської області.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 501/1761/17 з Іллічівського міського суду Одеської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 .
Будинок АДРЕСА_2 знаходився на балансі ВАТ "Іллічівський завод залізобетонних конструкцій" та мав статус гуртожитку.
Квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_1 у користування державним підприємством - ВАТ "Іллічівський завод залізобетонних конструкцій".
Згідно з технічними даними, станом на жовтень 1983 рік вказаний будинок мав фізичний знос 40 %, але рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 20 жовтня 1983 року було надано дозвіл ВАТ "Іллічівський завод залізобетонних конструкцій" надавати, в тому числі у цьому будинку, жилі приміщення. Станом на 1997 рік фізичний знос будинку складав 89 %.
Рішенням виконавчого комітету Малодолинської сільської ради Одеської області від 12 грудня 1997 року № 229 будинок АДРЕСА_2 переданий на баланс Малодолинської сільської ради
та змінений його статус на "Житловий".
Рішенням виконавчого комітету Малодолинської сільської ради від 12 грудня 1997 року № 231 було вирішено передати в безоплатну приватну власність квартири, які розташовані по АДРЕСА_1, в тому числі і ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 своїм правом на безоплатну приватизацію квартири АДРЕСА_1 не скористалася.
Рішенням Іллічівської міської ради Одеської області від 16 листопада 2001 року № 153-ХХІІІ вирішено прийняти до відома рішення Олександрівської селищної ради, Малодолинської і Бурлачобалківської сільських рад про ліквідацію
з 20 грудня 2001 року органів самоврядування територіальних громад, у тому числі с. Малодолинське та дострокове припинення повноважень; прийняти з 20 грудня 2001 року в повному обсязі повноваження органів самоврядування територіальних громад, у тому числі с. Мадололинське.
18 грудня 2002 року на квартиру АДРЕСА_1 виготовлено технічний паспорт, згідно з яким квартира складається з: веранди площею 7,55 кв. м; кухні площею 10,28 кв. м; житлової кімнати площею 14,55 кв. м.
Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 25 серпня 2011 року позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Іллічівської міської ради задоволено. Визнано бездіяльність виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області по ремонту квартири АДРЕСА_1 протиправною. Зобов`язано виконавчий комітет Іллічівської міської ради Одеської області провести безоплатно ремонт квартири АДРЕСА_1 .
Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 25 серпня 2011 року у справі № 2а-3571/11 встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади м. Іллічівська.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Іллічівської міської ради залишено без задоволення, а постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 25 серпня 2011 року залишено без змін.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 01 жовтня 2012 року залишено без задоволення, ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 01 жовтня 2012 року про відмову в перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без змін.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року встановлено, що квартира, в якій мешкає позивач ОСОБА_1 разом зі своєю матір`ю відповідно до довідки БТІ від 08 травня 2007 року є власністю Іллічівської територіальної громади.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 07 жовтня 2016 року у справі № 501/564/16-ц позов ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеської області, Державної Казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України задоволено. Стягнуто з виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_1 100 000 грн.
Вказаним рішенням було встановлено, що постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 01 жовтня 2015 року, яка набрала чинності 27 жовтня 2015 року, встановлено, що постановою державного виконавця від 28 вересня 2012 року на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2а-3571/11, і при цьому державний виконавець посилався на те, що рішення суду боржником не виконано з поважних причин, у зв`язку з тим, що з листа боржника від 24 вересня 2012 року слідує, що під час підготовки питання щодо виконання вимог виконавчого документа встановлено, що квартира АДРЕСА_1 не знаходиться в комунальній власності Іллічівської територіальної громади та з цих підстав виконавче провадження було закрито незаконно.