Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 201/8311/16-ц
провадження № 61-18476св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача - адвокат Покотило Дар`я Юріївна,
третя особа - Дніпропетровська міська рада,
особа, яка подала апеляційну скаргу - прокуратура Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 з вернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Дніпропетровська міська рада, про усунення перешкод у користуванні майном і визнання особи такою, що втратила право користування приміщенням.
Позов мотивував тим, що 01 лютого 2016 року між ним, як підрядником, та відповідачем, як замовником, укладено договір підряду, відповідно до пункту 1.1. якого підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботи за завданням замовника з використанням матеріалів замовника та власного устаткування, а замовник зобов`язується надати підряднику матеріал, прийняти і оплатити виконані роботи.
Зазначав, що відповідно до пунктів 1.2., 1.3. договору він повинен був виконати певні роботи (демонтаж кахелю на підлозі, заміна стяжки підлоги, утеплювання підлоги, укладка кахелю на підлозі, вивезення будівельного сміття) у прим. АДРЕСА_2 .
Стверджував, що всі ремонтні роботи були виконанні ним у строки передбачені договором. Проте, під час проведення ремонтних робіт він дізнався, що ОСОБА_3 не є власником приміщень, в яких він проводив ремонт. Вказані приміщення нікому не належать, а відповідач користується ними з 2005 року.
Вважав, що оскільки ОСОБА_3 не має зареєстрованого права власності на вказані приміщення, отже, правові підстави вимагати від нього вивезення майна зі спірних приміщень відсутні.
Посилався на те, що в приміщеннях проведені ремонтні роботи зі зміни підлогового покриття та в них зберігається його майно, отже, він має право на користування цими приміщеннями, оскільки це не порушує прав та інтересів інших осіб.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд усунення перешкод в користуванні майном шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування вказаними приміщеннями.
У червні 2016 року ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, третя особа - Дніпропетровська міська рада, про визнання права власності і зобов`язання вчинити певні дії.
Зустрічний позов мотивовано тим, що у липні 2005 року вона дійшла згоди з комунальним житлово-експлуатаційним підприємством, що обслуговує будинок АДРЕСА_2 про проведення ремонтних робіт та підтримання у нормальному стані в підвальному приміщенні АДРЕСА_2, та натомість зможе вільно користуватися ними у разі, якщо це не буде порушувати прав та законних інтересів мешканців будинку.
Зазначала, що 22 березня 2010 року вона уклала договір підряду з Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Центр", відповідно до умов якого останній провів за рахунок замовника ремонтні роботи з шпаклювання, штукатурки та фарбування стін у приміщеннях.
Звертала увагу на те, що 24 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ГОР" та нею було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з яким вона набула право власності на сусідні приміщення.
Вважала, що у 2005 році добросовісно заволоділа чужими приміщеннями і продовжує відкрито, безперервно володіти ними понад 11 років, підтримує приміщення в належному стані, сплачує комунальні послуги з утримання будинку, за теплову енергію, послуги зв`язку, електроенергію, отже, має право набути право власності на спірні приміщення за набувальною давністю.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право власності на нерухоме майно, а саме: поз. № 22, площею 18.9 кв. м та поз. № 23, площею 24.4 кв. м, розташовані у приміщенні № XVII, що знаходиться у підвалі буд. АДРЕСА_2 ) за набувальною давністю та зобов`язати органи юстиції, органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державних реєстраторів прав на нерухоме майно та/або нотаріусів зареєструвати за нею право власності на зазначене нерухоме майно.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року об`єднано в одне провадження позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Дніпропетровська міська рада, про усунення перешкод в користуванні майно та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - Дніпропетровська міська рада, про визнання права власності.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2016 року у складі судді Антонюка О. А. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно, а саме: поз. № 22 площею 18.9 кв. м та поз. № 23 площею 24.4 кв. м, що розташовані у приміщенні № ХVII, що знаходиться у підвалі будинку АДРЕСА_2 ) за набувальною давністю.
Зобов`язано органи юстиції, органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державних реєстраторів прав на нерухоме майно та/або нотаріусів зареєструвати право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, а саме: поз. № 22 площею 18.9 кв. м та поз. № 23 площею 24.4 кв. м, що розташовані у приміщенні № ХVII, що знаходиться у підвалі будинку АДРЕСА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право власності на спірні приміщення ні за ким не зареєстроване, ОСОБА_3 у 2005 році добросовісно заволоділа приміщеннями і продовжує відкрито, безперервно володіти ними понад 11 років, вона несе тягар утримання приміщень в належному стані, тому є підстави для визнання за нею права власності за набувальною давністю. Разом із тим ОСОБА_1 не спростував наведених обставин.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В., апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2016 року скасовано в частині задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме: поз. № 22 площею 18.9 кв. м та поз. № 23 площею 24,4 кв. м, що розташовані у приміщенні № XVII, що знаходиться у підвалі будинку АДРЕСА_2 та зобов`язання органів юстиції, органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державних реєстраторів прав на нерухоме майно та нотаріусів зареєструвати право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, а саме: поз. № 22 площею 18.9 кв. м та поз. № 23 площею 24,4 кв. м, що розташовані у приміщенні № XVII, що знаходиться у підвалі будинку АДРЕСА_2, та відмовлено у задоволенні цих позовних вимог.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірне майно на підставі рішень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 27 червня 2002 року та від 22 січня 2004 року відноситься до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області. Дніпропетровська обласна рада та Дніпровська міська рада не залучені судом в якості належних відповідачів у справі, оскільки відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник, а у визначених законом обставинах орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Апеляційний суд також указав, що зобов`язуючи органи юстиції, органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державних реєстраторів прав на нерухоме майно та/або нотаріусів зареєструвати право власності ОСОБА_3 на спірне нерухоме майно, місцевий суд не залучив їх в якості відповідачів у справі.
Постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року скасовано.
Справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що апеляційним судом не вирішено питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження та вчинено процесуальні дії поза межами процесуальних строків.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного Суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2016 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання права власності і зобов`язання вчинити певні дії скасовано.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - Дніпропетровська міська рада, про визнання права власності і зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спірне майно на підставі рішень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 27 червня 2002 року № 1380 та від 22 січня 2004 року № 277 відноситься до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, та враховуючи те, що ані Дніпропетровська міська рада, ані Дніпропетровська обласна рада не були залучені судом в якості відповідачів, як не був залучений до участі у справі і орган юстиції, орган державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та/або нотаріус, отже, рішення районного суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в зазначеній частині про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення повинно бути скасоване, а справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки судом допущено порушення норм процесуального права.
Зазначає, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 25 червня 2018 року серії НОМЕР_1, а оскаржуване судове рішення ухвалене без залучення її правонаступника до участі у справі.
Доводи особи, яка подалавідзив на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року прокуратура Дніпропетровської області подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції таким, що не підлягає скасуванню.
Вказує, що спір між позивачем та відповідачем створений штучно з метою заволодіння нерухомим майном комунальної власності, яке розташоване в центрі м. Дніпро.
Звертає увагу на те, що під час ухвалення постанови Дніпропетровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року брала участь представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, яка не надала суду інформації про смерть її довірителя.
Посилається на те, що за ОСОБА_3 право власності на спірне нерухоме майно не зареєстроване, отже, вона не набула права власності та у зв`язку з цим правонаступництво у спорі не виникло.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою судді Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.