ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2020 року
Київ
справа №212/510/17-а(2-а/212/77/17)
адміністративне провадження №К/9901/43208/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Криворізького північного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області
про визнання неправомірною відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Криворізького північного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області
на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 4 травня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Чорного І.Я.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Бишевської Н.А., суддів Семененка Я.В., Добродняк І.Ю.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
27 січня 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Криворізького північного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі також - відповідач), в якому просив визнати протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення - 21 грудня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 4 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з факту наявності у позивача необхідного стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та того, що пільговий характер виконуваної роботи підтверджено необхідними уточнюючими довідками.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до пільгового стажу зараховується робота працівників, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і гірничих роботах, за умови підтвердження первинними документами роботи саме під землею або в металургії повний робочий день (під повним робочим днем вважається виконання роботи в шкідливих умовах не менше 80 відсотків робочого часу).
Відповідач зазначає, що документом, який підтверджує безпосередню зайнятість працівника повний робочий день на підземних і гірничих роботах є довідка, уточнююча характер роботи, видана підприємством або його правонаступником, на підставі первинних документів (наприклад, табелів використання робочого часу, журнали спуску в шахту, записи в журналі з техніки безпеки про інструктаж перед роботою в підземних умовах та інше).
Відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій неналежним чином оцінили довідку про підтвердження наявного пільгового стажу для призначення пенсії №52-08 (282) від 20 квітня 2015 року, видану ПАТ "ПівдГЗК", що зрештою привело до помилкового висновку про зобов`язання управління здійснити зарахування до пільгового стажу за статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоду роботи позивача на ПАТ "ПівдГЗК" з 30 липня 1987 року по 2 листопада 1987 року як 3 місяці 2 дні.
Крім того, відповідач зазначає, що основною умовою зарахування періоду проходження строкової військової служби є факт роботи в шкідливих умовах на момент призову на строкову військову службу. На момент призову на строкову військову службу позивач не виконував роботи, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, що, в свою чергу, не дає можливості здійснити зарахування періоду проходження строкової військової служби до пільгового стажу за статтями 13, 14 закону України "Про пенсійне забезпечення".
Позиція інших учасників справи
10 жовтня 2017 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №212/510/17-а(2-а/212/77/17), витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 3 березня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №212/510/17-а(2-а/212/77/17) та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 4 березня 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 21 грудня 2016 року позивач звернувся до Криворізького північного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із письмовою заявою та переліком наданих документів на підтвердження пільгового стажу для призначення йому пенсії на пільгових умовах у зв`язку із роботою у шкідливих і важких умовах праці, згідно зі статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Рішенням Криворізького північного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року за вих. №17150/05/29 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах із посиланням на рішення комісії з розгляду питань пов`язаних з призначенням та виплатою пенсії №30 від 26 грудня 2016 року та відсутністю у позивача пільгового стажу роботи.
Не погодившись з позицією відповідача, вважаючи її протиправною та такою, що безпідставно обмежує право особи на належний соціальний захист, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 4 травня 2017 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до статті 24 Закон №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.