ПОСТАНОВА
Іменем України
25 лютого 2020 року
Київ
справа №808/5101/14
адміністративне провадження №К/9901/8203/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (суддя - Максименко Л.Я.) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 (головуючий суддя - Прокопчук Т.С., чудді - Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів про визнання протиправною бездіяльності, дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - позивач, Товариство) звернулось із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові Товариству визнати переплату з податку на прибуток в 2014 році в сумі 495551,00 грн, визнати протиправними дії відповідача стосовно зарахування в автоматичному режимі 161778,00 грн пені за рахунок переплати з податку на прибуток 2013 року, зобов`язати відповідача відобразити в картці особового рахунку з податку на прибуток Товариства переплату в 2014 році з податку на прибуток в сумі 495551,00 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що Товариство нарахувало частину прибутку в сумі 171,7 тис.грн, яку відобразило в декларації з податку на прибуток за 2004 рік та перерахувало її до бюджету платіжним дорученням від 10.02.2005 № 24661 в повному обсязі. Стверджує, що крім цього, Товариство також перерахувало до бюджету платіжним дорученням від 10.02.2005 № 24662 42,9 тис. грн авансових внесків на дивіденди. У зв`язку із цим, керуючись п.п. 7.8.4 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Товариство зменшило нараховану суму податку 363,2 тис.грн на 42,9 тис.грн авансових внесків на дивіденди і решту суми в розмірі 320,2 тис.грн перераховано до бюджету 10.05.2005. Вважає, що з урахуванням п.п. 7.8.4 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в разі сплати до бюджету авансового внеску на дивіденди в сумі 495550,70 грн за 2 та 3 квартали 2004 року у Товариства виникло б право на зменшення нарахованої суми податку за І квартал 2005 року на 495550,70 грн. В такому б випадку різниця в сумі 132,35 тис.грн перенеслась на зменшення податкових зобов`язань майбутніх податкових періодів. Таким чином, вважає, що Товариство станом на 10.05.2005 в повному обсязі виконало зобов`язання з податку на прибуток з урахуванням сплачених авансових внесків на дивіденди, а перерахована 24.04.2014 до бюджету сума 495551,00 грн є переплатою. Однак, листом від 29.04.2014 № 2649/28-04-41-10 відповідач повідомив позивача про нарахування за період з 01.01.2011 по 24.04.2014 пені в сумі 161778 грн за фактом перерахування 24.04.2014 до бюджету грошових коштів у сумі 620652,00 грн. З посиланням на положення п.п. 129.1.2 п. 129.1, п.п. 129.3.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України позивач вважає, що у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування пені, оскільки сплачена ним 24.04.2014 до бюджету сума в розмірі 495551,00 грн є переплатою, а тому відповідач протиправно відмовив Товариству у визнанні переплати у 2014 році з податку на прибуток в сумі 620652,00 грн, про яку його було повідомлено листом від 19.06.2014 № 008-82/9121, і протиправно зарахував в автоматичному режимі 161778 грн пені за рахунок переплати з податку на прибуток за 2013 рік.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 10.09.2014 у задоволенні позову відмовив повністю.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.11.2015 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2014 залишив без змін.
Товариство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015, у якій, зазначило про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим вказані судові рішення підлягають скасуванню.
На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи і не враховано, що за наслідками господарської діяльності 2004 року позивачем сплачено податок на прибуток в повному обсязі. А перерахована 24.04.2014 до бюджету сума 495551,00 грн є переплатою.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.01.2016 відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити, судові рішення залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.02.2020 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 25.02.2020.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Податковим органом проведено позапланову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством за період з 01.10.2003 по 30.09.2004, за результатами якої складено акт № 6/13-31-3-00130926 від 03.03.2005.
Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем були порушені, зокрема, вимоги пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого не внесено до бюджету авансовий внесок у розмірі 495550,70 грн, у тому числі за II квартал 2004 року в сумі 259907,70 грн, за III квартал 2004 року в сумі 235643 грн.
На підставі акту перевірки Інспекцією було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000061313/2 від 11.07.2005, яким Товариству нараховано суму податкового зобов?язання з податку на прибуток в сумі 14504541,55 грн, з яких: за основним платежем - 7681230,18 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 6823315,37 грн.
Вказаним податковим повідомленням-рішенням, зокрема, донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 495550,70 грн та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 125 100,91 грн, які пов`язані з обов`язком сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, відповідно до пп. 7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку в частині донарахування податкових зобовязань в розмірі 14256766,20 грн.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 02.02.2009 позов був задоволений частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.07.2005 № 0000061313/2 в частині донарахування суми податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 2394,00 грн, в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 податкове повідомлення-рішення від 11.07.2005 № 0000061313/2 було скасоване у повному обсязі.