|
| |
|
|
|
Постанова Іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 201/1273/17-к провадження № 51-592км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,
за участю: секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Матюшевої О.В.,
засудженої ОСОБА_1,
захисника Самарець А.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040030001005, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки м. Джанкоя Автономної Республіки Крим, зареєстрованої в
АДРЕСА_1 ),
жительки АДРЕСА_2 ),
засудженої за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на засуджену обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ПрАТ "Страхова Група "ТАС", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Постановлено стягнути із засудженої на користь потерпілої ОСОБА_2 : 197 607,09 грн - на відшкодування матеріальної шкоди, 50 000 грн - на відшкодування моральної шкоди, 5000 грн - витрат на правову допомогу.
Крім того, стягнуто на користь держави 703,68 грн на відшкодування процесуальних витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року вирок залишено без змін.
Також у цьому провадженні 19 липня 2017 року Апеляційним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу, якою вирок щодо ОСОБА_1 був змінений, а саме відмовлено в задоволенні позову потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 859,42 грн на відшкодування витрат, пов`язаних із переміщенням до лікувальних закладів. Цю ухвалу апеляційного суду 13 лютого 2018 року було скасовано постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 12 листопада 2016 року близько 17:50, керуючи належним їй автомобілем "Хюндай Елантра", державний номерний знак НОМЕР_1, порушила вимоги, передбачені пунктом 16.11 та дорожнім знаком 2.1 Правил дорожнього руху, проявила крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін і при виїзді на перехрестя вулиці Високовольтної та Запорізького шосе в м. Дніпрі з другорядної дороги не дала дорогу автомобілю "Хонда Цивік", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустила зіткнення з цим автомобілем. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпілій ОСОБА_2 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджена ОСОБА_1 ставить вимогу про скасування судових рішень щодо неї на підставах неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальності та порушення кримінального процесуального закону. Вказує на відсутність у її діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, адже доказами у кримінальному провадженні не підтверджено прямого причинного зв`язку між ДТП і виявленими в потерпілої ОСОБА_2 тілесними ушкодженнями. Зазначає, що апеляційний суд не дотримався вимог п. 2 ст. 439 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки не виконав вказівок касаційного суду, зокрема, залишив поза увагою неправильне вирішення цивільного позову судом першої інстанції. Вказує, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що місцевим судом безпідставно стягнуто кошти на відшкодування витрат потерпілої на лікування, а розмір матеріальної шкоди, пов`язаної з пошкодженням її автомобіля, визначений без урахування його зносу, й, крім того, витрати на відновлення транспортного засобу понесені не потерпілою, а її чоловіком. На думку засудженої, розмір стягнення на правову допомогу та відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої є завищеним. Вважає за необхідне закрити кримінальне провадження.
Потерпіла ОСОБА_2 надіслала до суду касаційної інстанції свої заперечення на касаційну скаргу засудженої, у яких просить залишити судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджена та її захисник підтримали касаційні скарги. Прокурор вважала, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Доводи засудженої ОСОБА_1 про необґрунтованість її засудження, оскільки в її діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, є безпідставними.
Посилання засудженої на відсутність прямого причинного зв`язку між ДТП і виявленими в потерпілої тілесними ушкодженнями ретельно перевірялися судом апеляційної інстанції і визнані необґрунтованими, оскільки вони спростовуються доказами у кримінальному провадженні, якими беззаперечно доведено, що тілесні ушкодження виникли в потерпілої ОСОБА_2 саме внаслідок ДТП. При цьому суд взяв до уваги показання самої ОСОБА_1, яка не заперечувала, що ДТП сталося внаслідок порушення нею Правил дорожнього руху, показання потерпілої ОСОБА_2 про обставини, за яких вона отримала тілесні ушкодження, а також висновок судово-медичної експертизи щодо виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, їх характеру, кількості, локалізації, ступеню тяжкості, давності утворення, механізму заподіяння.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 4483е від 06 грудня 2016 року в ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження, які зумовлюють тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день, що згідно з п. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року, відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Зокрема, як вказано у цьому висновку, тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми лівої кінцівки (закритого перелому лівої п`яткової кістки зі зміщенням уламків) спричинені від механічної дії тупих твердих предметів або при ударі об такі, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля, за умов ДТП і могли бути отримані 12 листопада 2016 року.