Постанова
іменем України
25 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 599/593/18
провадження № 51-5462км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
представників обвинуваченого
ОСОБА_1 ,
Кузьмарука О.С.,
в режимі відеоконференції
захисника Гнідого І.П.,
прокурора Алексенко О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2018 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017210000000195, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Загір`я Зборівського району Тернопільської області, який проживав у АДРЕСА_1 ), помер ІНФОРМАЦІЯ_2,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15 червня 2017 року о 07:40, перебуваючи у хворобливому стані, викликаному гострим трансмуральним інфарктом передньої стінки правого шлуночка серця, який розпочався за декілька годин до зазначеного часу, порушуючи вимоги підпункту "б" пункту 2.9 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), відповідно до яких забороняється керувати транспортними засобами у хворобливому стані, керував автомобілем "VOLKSWAGEN Passat", д.н.з. НОМЕР_1, на ділянці дороги Р-39 сполученням Броди - Тернопіль у напрямку від м. Тернополя до м. Броди.
Під час руху на 46 км, що в с. Манюки Зборівського району, ОСОБА_1 у зв`язку із хворобливим станом не був достатньо уважний, не стежив належно за дорожньою обстановкою та умовами, не реагував на їх зміну та не обрав таких прийомів керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно ним керувати, чим порушив вимоги частини 1 пункту 1.5, пункту 1.10 ПДР, відповідно до яких він був зобов`язаний своїми діями не створювати загрози безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, не загрожувати життю чи здоров`ю громадян, а також не завдавати матеріальних збитків.
У результаті таких дій на ділянці дороги із крутим поворотом вправо, позначеним відповідним дорожнім знаком 1.1 ПДР, ОСОБА_1 перетнув автомобілем горизонтальну дорожню розмітку 1.1 ПДР (вузька суцільна лінія), яку перетинати заборонено, безпричинно виїхав автомобілем на зустрічну смугу, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ - 21051, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, в якому також перебували пасажири ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 .
У результаті зіткнення транспортних засобів водій ОСОБА_3 та пасажир ОСОБА_4 померли, пасажири ОСОБА_6 та ОСОБА_5 отримали тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент їх заподіяння. Також у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) помер ОСОБА_1 .
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 31 липня 2019 року вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2018 року скасовано, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 286 КК закрито на підставі пункту 5 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі законний представник ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому вказує, що під час судового слідства не було доведено, що ОСОБА_1 усвідомлював свої дії та керував ними під час керування автомобілем. При цьому надає свою версію подій, які мали місце після ДТП, а саме фактично просить надати доказам іншу оцінку, ніж встановлена під час судового розгляду, тобто встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.
Так, скаржник зазначає, що під час досудового розслідування було порушено строки, а також вимоги статей 276-279 КПК, оскільки повідомлення про підозру від 22 листопада 2017 року ОСОБА_1 не вручалось, а обвинувальний акт складений у порушення норм КПК.
Крім того, представник Галушки Б.В. стверджує про порушення права на захист останнього та вказує, що стороні захисту взагалі не було відкрито матеріалів кримінального провадження, що унеможливлює його подальший розгляд у суді.
На думку представника, органи досудового розслідування поверхнево підійшли до збирання доказів у кримінальному провадженні та не провели експертизи, яка б вказувала безпосередньо на те, чи міг ОСОБА_1 усвідомлювати свої дії та керувати ними під час ДТП.
Також представник, обґрунтовуючи свою позицію, вказує, що стороною обвинувачення не доведено наявності у діях ОСОБА_1 вини поза розумним сумнівом, оскільки на момент ДТП останній перебував без свідомості.
Заслухавши доповідь судді, доводи представників обвинуваченого, його захисника. які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду.
Відповідно до частини 1 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.