Постанова
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 699/236/16-к
провадження № 51-5959км19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Мазура М.В., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Полюхович А.М.,
захисника Степченка С.В., Дударенка Є.А.,
представника потерпілого Гнатюк Г.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Дударенка Є.А. з доповненнями в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 06 травня 2019 року й ухвалу Черкаського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015250190000348, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Замочок Жовківського району Львівської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 06 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років і 6 місяців.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він в ніч з 09 на 10 листопада 2015 року, будучи у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи на території СТОВ "Агрофірма Корсунь", що знаходиться за адресою: м. Корсунь-Шевченківський район Черкаської області вул. Симоненка 42, на ґрунті раптово виниклих неприязних особистих відносин у ході сварки, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, використовуючи металевий арматурний прут, наніс потерпілому ОСОБА_2, понад п`ять ударів в область обличчя, грудної клітини та інших частин тіла, що спричинило смерть останнього.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування судових рішень у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального-процесуального закону. Стверджує про неправильну кваліфікацію дій засудженого та вважає, що його діяння слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки, на його думку, нанесенні засудженим потерпілому умисні тяжкі тілесні ушкодження, не спричинили смерть потерпілого ОСОБА_2 . Окрім того, посилається на те, що засуджений діяв в стані необхідної оборони. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки суд апеляційної інстанції не надав вичерпних та вмотивованих відповідей на всі доводи в апеляційній скарзі. В доповненнях до касаційної скарги захисник стверджує, що судово - медична експертиза № 123 від 18 грудня 2015 року проведена з порушеннями Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, а тому вважає висновок експерта неповним, а цей доказ недопустимим. Посилається також на те, що слідчий експеримент за участі ОСОБА_1 проведений з порушеннями вимог ст. 240 КПК України, оскільки відтворення події проведено без наявності манекена або статиста, в ході проведення слідчої дії ОСОБА_1 не дали предмет схожий за розміром на той яким наносилися ушкодження потерпілому, а сам слідчий експеримент проведено у денний час доби. Вказані порушення, на думку захисника, призвели до неповного з`ясування органами досудового слідства всіх обставин події.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу захисника Дударенка Є.А. потерпілий ОСОБА_2 та його представники - адвокати Шумейко В.І. та Гнатюк Г.І. просять залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні захисники підтримали касаційну скаргу, а прокурор і представник потерпілого заперечували проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі з доповненнями доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Так, мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, суд першої інстанції послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК України.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував показаннями самого засудженого, який визнав вину частково та не заперечував факту нанесення потерпілому арматурою ударів, проте вказував, що наносив удари з метою захисту від посягань потерпілого.
Не дивлячись на часткове визнання вини засудженим, той факт, що засуджений умисно та цілеспрямовано завдав потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили його смерть, як зазначив місцевий суд, підтверджується:
- показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
- даними висновку експерта судово-медичної експертизи № 123 від 18 грудня 2015 року, яким встановлена наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_2, їх характер, локалізація, механізм утворення і тяжкість та причина настання смерті останнього; висновком судово-медичного експерта № 05-11-01/96 від 16 липня 2018 року, згідно якого встановлено, що наявні у ОСОБА_2 тілесні ушкодження - травма голови у вигляді дрібних рихлих крововиливів у м`які мозкові оболонки, перелому верхньої щелепи справа із розривом перехідної складки, розчавлення м`яких тканин верхньої губи справа, розриву правої щоки, садна правої щоки, які супроводжувалися кровотечею та аспірацією крові, у померлого ОСОБА_2 могли утворитися від нанесення ОСОБА_1 ударів наданим на експертизу металевим прутом, при обставинах, вказаних ним під час проведення слідчого експерименту від 04 лютого 2016 року. Аспірація крові, від якої помер ОСОБА_2 настала від нанесених йому тілесних ушкоджень у вигляді травми голови ІНФОРМАЦІЯ_2- показаннями експерта ОСОБА_6, який в суді роз`яснив, що тяжкі тілесні ушкодження, заподіяні в області голови, спричинили смерть ОСОБА_2 . Всього ударів було не менше 10 разів. Потерпілий міг перебувати як в положенні стоячи, так і лежачи. Смерть ОСОБА_2 настала від аспірації, тобто потрапляння крові в бронхи і легені, як наслідок кровотечі, яка виникла внаслідок пошкоджень голови, в області обличчя справа. При відсутності таких пошкоджень кровотеча не настала б. Людина, яка стоїть на ногах не може померти від аспірації. Потерпілий міг бути в горизонтальному положенні, як правило без свідомості. Вчасно надана медична допомога могла зберегти йому життя. Смерть настала за 4-10 годин до початку огляду на місці події, тобто, приблизно, в період з 02:00. год. ночі до 07:00 год. ранку. Обвинувачений міг самостійно надати допомогу потерпілому. У ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження, які вказували на нанесення ударів в голову, грудну клітку, тобто в життєво важливі органи. Ушкодження головного мозку і печінки є несумісними із життям. Щодо кількості ударів пояснив, що в голову було нанесено не менше одного удару травмуючим предметом, в грудну клітку - не менше восьми ударів травмуючим предметом. Виявлені ушкодження на грудній клітині вказують на нанесення ушкоджень в момент коли ОСОБА_2 перебував у нерухомому стані. Смерть потерпілого знаходиться в прямому причинному зв`язку із заподіяними тілесними ушкодженнями голови. Окрім того, експерт показав, що тілесні ушкодження у ОСОБА_1 (ушкодження на обличчі і на стегні) не є характерними для самооборони, оскільки такими частинами тіла оборона, як правило, не здійснюється. ОСОБА_1 в ситуації, яка склалася, міг падати на землю. Тілесні ушкодження у ОСОБА_1 могли утворитися від удару у верхню частину лівого стегна, і не менше одного удару у ділянку носа. При огляді зовнішніх тілесних ушкоджень в правій верхній частині голови останнього виявлено не було;
- даними протоколів проведення слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_1 від 04 лютого 2016 року, під час якого останній підтвердив і показав обставини події за участю потерпілого, при яких були нанесені тілесні ушкодження; огляду місця події від 10 листопада 2015 року, огляду предметів від 10 листопада 2015 року; огляду трупа ОСОБА_2 з фототаблицею від 11 листопада 2015 року.
А також винуватість засудженого підтверджується іншими доказами по справі.
Наявні в матеріалах кримінального провадження докази є належними та допустимими, узгоджуються між собою, а тому об`єктивних підстав сумніватись в їх достовірності немає.
При цьому, на думку колегії суддів, доводи сторони захисту про невідповідність висновку експерта судово-медичної експертизи № 123 від 18 грудня 2015 року вимогам закону є необґрунтованими.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок експерта складений із дотриманням вимог ст. ст. 101, 102 КПК України, при цьому дослідження було здійснено з дотриманням процесуального порядку призначення й проведення експертиз. При проведенні експертизи експерт попереджався про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, про що свідчить його особистий підпис.