Постанова
іменем України
25 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 753/20034/17
провадження № 51-4188 км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Єременка М.В.,
представника потерпілого - адвоката Гончар О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Гончар О.В. на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100020008069, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2018 року засуджено ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк один рік.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 772,81 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 20 липня 2017 року приблизно
о 23 год. 30 хв., знаходячись при вході ресторану "Кабачок на Бочок" на вул. Славгородській, 23 в м. Києві, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на нанесення тілесних ушкоджень умисно наніс потерпілому ОСОБА_1 один удар в область підборіддя зліва, заподіявши останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров`я. Крім того, від завданого обвинуваченим удару ОСОБА_1 не втримав рівновагу, внаслідок чого впав на землю та отримав легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Гончар О.В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На думку представника потерпілого, суд першої інстанції безпідставно звільнив ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, не врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, які свідчать про те, що він є суспільно небезпечною особою і потребує ізоляції від суспільства, та невідшкодування завданої шкоди потерпілому. Крім того вказує, що поведінка ОСОБА_2 після вчинення злочину не свідчить про його щире каяття, у зв`язку із чим вказана обставина помилково визнана судом як така, що пом`якшує його покарання. При цьому зазначає, що вказані обставини також залишились поза увагою суду апеляційної інстанції. Крім того, вказує, що судом першої інстанції всупереч вимогам ч. 3 ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) необґрунтовано зменшено розмір моральної шкоди з 150 000 грн до 1 000 грн. При цьому зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції, приймаючи рішення щодо розміру моральної шкоди, не взяли до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, глибину моральних та душевних страждань потерпілого. Окрім того, вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Єременко М.В. касаційну скаргу підтримав частково та просив її задовольнити у частині збільшення розміру моральної шкоди, змінивши судові рішення у цій частині.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Гончар О.В., яка підтримала касаційну скаргу,прокурора Єременка М.В., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга представника потерпілого підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі представником потерпілого не оспорюються і не заперечуються.
Що стосується доводів представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Гончар О.В. щодо м`якості призначеного ОСОБА_2 покарання у зв`язку з безпідставним, на її думку, звільненням засудженого на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням, то вони не можуть вважатися обґрунтованими.
Представником потерпілого порушується питання про недотримання судом визначених законом вимог, які стосуються звільнення від покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.