Постанова
03 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 308/8903/13-к
провадження № 51-991ск20
Суддя Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду Єремейчук С. В., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2020 року,
в с т а н о в и в:
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку вказаних судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) зміст касаційної скарги повинен відповідати положенням ст. 350 цього Кодексу.
Проте наведених вимог процесуального закону засудженим ОСОБА_1 не дотримано.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року у скарзі зазначається назва суду, якому вона адресується. Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд. Однак засуджений ОСОБА_1 неправильно зазначив найменування суду касаційної інстанції, до якого подав скаргу.
Як визначено п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року касаційна скарга повинна містити вказівку на те, в чому полягає незаконність судового рішення та доводи на її обґрунтування.
Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, підставами для скасування або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК 1960 року).
В порушення зазначених вимог в скарзі засудженого не зазначено підстав для скасування або зміни оскаржуваних рішень та не обґрунтовано належним чином, в чому саме полягає незаконність даних рішень, а саме не конкретизовано допущеного судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог кримінально-процесуального закону, з огляду на положення статтей 370-372 КПК 1960 року. Натомість засуджений у скарзі наводить, поміж іншого, доводи щодо неповноти та однобічності судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, що відповідно до ст. 367 КПК 1960 року є підставами для скасування або зміни вироку при перегляді справи судом апеляційної інстанції та, водночас, згідно зі ст. 398 КПК 1960 року не є підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.