Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 369/12287/15
провадження № 51-4146 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О. В.,
прокурора Костюка О. С.,
виправданого ОСОБА_1,
розглянувши касаційну скаргу прокурора Новохацького В. О., який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 травня 2019 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110000000231, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Розкопанці Богуславського району Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, працює головним державним виконавцем Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК (в редакції Закону № 3207-VIвід 7 квітня 2011 року) та виправдано у зв`язку з недоведеністю того, що вчинено злочин, в якому він обвинувачувався. Скасовано арешт на майно, яке належить ОСОБА_1, накладений постановою слідчого СВ прокуратури Київської області Гультяєва Ю. В. від 18 серпня 2011 року. Вирішено питання про долю речових доказів.
Заступник начальника відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він як службова особа, яка займає відповідальне становище, уповноважена на виконання функцій держави, одержав хабар у розмірі 44 тис грн за невжиття ним заходів, направлених на своєчасне і в повному обсязі вчинення виконавчих дій щодо накладення арешту на майно та кошти ТОВ " Артур - К ", що виявилось у тому, що винесені ОСОБА_1 і затверджені 22 квітня 2011 року начальником ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Лисенко О. В. постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 1126/7 із супровідними листами до початку червня 2011 року для реєстрації та направлення адресатам для виконання ОСОБА_1 не передавались, внаслідок чого вказані постанови фактично були відправлені лише 3 червня 2011 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що як в ході досудового розслідування, так і в ході судового розгляду не доведено вчинення злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_1 .
Пославшись на недостатність, неналежність та недопустимість досліджених судом доказів, якими сторона обвинувачення доводила подію злочину, вчиненого ОСОБА_1, суд визнав його невинним та виправдав за ч. 2 ст. 368 КК (в редакції Закону № 3207-VI від 7 квітня 2011 року).
13 травня 2019 року ухвалою Київського апеляційного суду вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор вважає, що вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 жовтня 2018 року є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що суд, виправдовуючи ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 368 КК, не врахував те, що вина останнього підтверджується доказами, зібраними в ході досудового розслідування.
Зазначає, що Київський апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК, не надав вичерпної відповіді, з яких підстав, передбачених процесуальним чи матеріальним законами, він визнав наведені в апеляції доводи неспроможними, фактично не проаналізував доводи щодо незаконності оскаржуваного вироку і не надав свою оцінку доказам, погодившись з оцінкою суду першої інстанції.
На думку прокурора, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК, не застосувавши закон, який підлягає застосуванню.
Позиції інших учасників судового провадження
Виправданим ОСОБА_1 подано заперечення на касаційну скаргу прокурора, які він підтримав у судовому засіданні, та, в яких вказує на необґрунтованість касаційної скарги прокурора та просить залишити вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 травня 2019 року без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Прокурор Костюк О. С. підтримав касаційну скаргу прокурора та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 92 КПК обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках - на потерпілого.
Відповідно до приписів ст. 433 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Він перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч. 2 зазначеної статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.