ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 596/1371/16-к
провадження № 51-3744км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
Головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12015210000000221, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мишківці, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника Горбуляка І.В. на вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 29 березня 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 5 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 29 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Постановлено стягнути:
- з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на користь ОСОБА_2 24 641 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 7308 грн кожному у рахунок відшкодування моральної шкоди;
- з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 65 384 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по100 000 грн кожному у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 5 червня 2019 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 31 травня 2015 року близько 04:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та керуючи при цьому автомобілем "MERCEDES-BENZ Е 290 ТD" (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись автодорогою Тернопіль - Скалат - Мшанець в напрямку смт. Гримайлів Гусятинського району, на 56 км+800 м,грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, усупереч вимогам пунктів 2.9.а, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), на заокругленні дороги ліворуч вів керований транспортний засіб із швидкістю не менш як 100 км/год, втратив контроль над автомобілем, внаслідок чого той виїхав спочатку на праве узбіччя, а потім поза його межі, де декілька раз перекинувся.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир автомобіля ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, багатоуламкових переломів кісток основи та склепіння черепа та лицевого скелета, розриву твердої та м`якої мозкових оболонок, руйнування речовини головного мозку, від яких цього ж дня помер.Порушення ОСОБА_1 вимог п. 12.4 ПДРперебуває у прямому причинному зв`язку із настанням ДТП і заподіянням смерті потерпілому ОСОБА_6 .
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Горбуляк І.В. посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження,істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що:
- під час судового розгляду після закінчення дослідження доказів стороною захисту було заявлено клопотання про визнання доказів недопустимими, проте суд, порушуючи вимоги ст. 350, ч. 3 ст. 363 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), не вийшов у нарадчу кімнату для вирішення клопотання, а оголосив стадію судових дебатів, позбавивши сторону захисту належної організації захисту обвинуваченого в судових дебатах;
- протокол огляду місця події від 31 травня 2015 року є недопустимим доказом, оскільки огляд було проведено без ухвали слідчого судді, при цьому було оглянуто ділянку місцевості, що належить ОСОБА_7, та автомобіль ОСОБА_1 ; відомості про вчинення кримінального правопорушення було внесено до ЄРДРлише після завершення огляду та на підставі даних, отриманих під час огляду; крім того, письмовий протокол огляду місця події не відповідає відеозапису, на відеозаписі не зафіксовано учасників слідчої дії та ходу її проведення; труп ОСОБА_6 оглянуто без участі судово-медичного експерта.
- органами досудового розслідування порушено ст. 218 КПК, розслідування проведено неналежним суб`єктом;
- експертизи, проведені ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 є незаконними, оскільки ці експерти вже брали участь в цьому провадженні як спеціалісти, а тому не могли проводити експертизи; крім того, висновки комплексних судово-медичних експертиз не відповідають вимогам Інструкції про призначення та проведення експертиз та експертних досліджень, показання у судовому засіданні експерта ОСОБА_11 щодо механізму отримання потерпілим черепно-мозкової травми є припущенням експерта;
- висновок експертизи щодо розміщення осіб в автомобілі не є категоричним, висновки першої судово-трасологічної експертизи щодо неможливості встановлення розміщення осіб не спростовано;
- обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК, оскільки всупереч ст. 91 КПК у ньому не відображено винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення;
- речовий доказ - автомобіль "MERCEDES-BENZ" не відкрито стороні захисту в порядку ст. 290 КПК;
- встановлення причинного зв`язку між діянням, що полягає у порушенні конкретних правил безпеки дорожнього руху, і наслідками, що настали, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 286 КК;
- стороною обвинувачення не внесено до ЄРДР відомостей про повідомлення ОСОБА_12 про підозру, про заходи забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;
- суд розцінив у вироку відмову обвинуваченого ОСОБА_13 від дачі показань як небажання нести відповідальність за вчинений ним злочин, вина у якому повністю доведена в ході судового розгляду, чим порушив принцип презумпції невинуватості;
- основну частину доказів обвинувачення суду надавав прокурор Кривко Н.І., який як сторона кримінального провадження у вироку не зазначений, чим судом порушено вимоги п. 6 ч. 2 ст. 374 КПК;
- апеляційний суд не усунув порушень, допущених під час досудового розслідування та судового розгляду, не дослідив наявних у провадженні доказів, не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги тане мотивував свого рішення про залишення вироку без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги не надійшло.
У судовому засіданні прокурор вважав судові рішення законними та обґрунтованими й просив залишити їх без зміни.
Мотиви Суду
У касаційній скарзі порушено питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Проте зазначена обставина відповідно до вимог ст. 438 КПК не може бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням вищезазначених норм КПК суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості досліджувати докази, які, на думку захисника, могли істотно вплинути на його висновки (у тому числі протоколи слідчих дій, показання експертів, висновки експертиз), та вирішувати питання про їх достовірність, а тому ці доводи не є предметом перевірки касаційного суду.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено під час судового розгляду, а доводи в касаційній скарзі захисника про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій та не знайшли свого підтвердження.
Так, у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_15 вину в пред`явленому обвинуваченні не визнав повністю та відповідно до положень ст. 63 Конституції України відмовився давати показання.
Водночас суд першої інстанції врахував показання потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3, свідків ОСОБА_16 ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та інших, установивши, що вони узгоджуються між собою та об`єктивно підтверджуються даними, що містяться у протоколах огляду місця події, огляду транспортного засобу, висновках судово-медичних, судово-токсикологічної, судово-імунологічної, судових автотехнічних експертиз та інженерно-транспортних експертиз, та іншими доказами.
Також суд за клопотанням сторони захисту призначив комплексну судово-медичну та судово-трасологічну експертизу в приміщенні КЗ КОР "Київське обласне бюро судово-медичної експертизи".
Зазначені висновки експертиз суд першої інстанції визнав належними і допустимими доказами, оскільки вони містять у собі докладні описи проведених досліджень та зроблені за їх результатами висновки, аргументовані відповіді на поставлені запитання, які ґрунтуються на відомостях, що сприймалися безпосередньо та стали відомі під час дослідження матеріалів, наданих для проведення дослідження, тобто повною мірою відповідають вимогам Інструкції про призначення та проведення експертиз та експертних дослідженьі КПК, а безпосередньо порушень вимог статей 87, 101-102 вказаного Кодексу судом не встановлено та сторонами не доведено.
На підставі аналізу вищевказаних доказів, виходячи з конкретних обставин провадження, дослідивши обставини кримінального провадження відповідно до вимог закону, провівши оцінку кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених в обвинувальному акті. При цьому суд установив факт перебування в момент ДТП обвинуваченого за кермом на сидінні водія, грубе порушення ПДР водієм ОСОБА_1, який за умови додержання вимог п. 12.4 ПДР мав технічну можливість уникнути втрати поперечної стійкості транспортного засобу та виїзду за межі проїзної частини дороги, ураховуючи, що завад технічного характеру для цього у нього не було. Невідповідність дій водія автомобіля "Mercedes-Benz" вимогам п. НОМЕР_2 призвела до виникнення даної ДТП та отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть. Таким чином, суд першої інстанції встановив причинний зв`язок між діянням, що полягає у порушенні ОСОБА_1 конкретних правил безпеки дорожнього руху - п. 12.4 ПДР, і тяжкими наслідками, що настали.