ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа №161/8590/19
провадження № 51-5646 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Вус С. М., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Черниш А. І.,
прокурора Шевченко О. О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Петрушина А. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Кирик Інни Станіславівни на ухвалу Волинського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030010001336 від 15 квітня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луцька Волинської області, який згідно з матеріалами кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 травня 2019 року затверджено угоду про визнання винуватості від 14 травня 2019 року, укладену між прокурором Луцької місцевої прокуратури Василюком Назарієм Михайловичем та підозрюваним ОСОБА_1 . Визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання на підставі статей 75, 76 КК України з випробуванням на строк 2 роки. Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з цим вироком, ОСОБА_1, 15 квітня 2019 року о 08 годині 25 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем, що рухався зі швидкістю приблизно до 50 км/год, під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти входу в "Північний ринок", у супереч вимогам підпунктів "б", "д" п. 2.3; п. 12.1, пп. "в" п. 14.6 Правил дорожнього руху України, під час обгону попутних транспортних засобів не вибрав безпечної швидкості, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від спостереження за нею, перетнувши подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2, який зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом з метою надати перевагу в русі пішоходам, які в той час перетинали проїзну частину дороги вул. Гордіюк по нерегульованому пішохідному переході. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди вищевказані автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажир автомобіля марки "Daewoo Lanos TF69Y", н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_3 - тілесні ушкодження.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 07 серпня 2019 року апеляційну скаргу захисника Петрушина А. С. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнив. Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 травня 2019 року стосовно ОСОБА_1 в частині застосування положень ст. 75 КК України змінив, зменшивши іспитовий строк до 1 року. У решті вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду як незаконної та необґрунтованої, постановленої з істотним порушенням кримінального процесуального закону, а також про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд, прийнявши рішення про відкриття апеляційного провадження, фактично вийшов за межі наданих йому повноважень, чим порушив ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та допустив істотне порушення кримінального процесуального закону, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Шевченко О. О. підтримала касаційну скаргу і просила її задовольнити.
Захисник Петрушин А. С. та засуджений ОСОБА_1 вважали касаційну скаргу необґрунтованою, просили залишити її без задоволення, а ухвалу Волинського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати і визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 - 414 КПК України.
Статтею 412 КПК України визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Водночас право на доступ до суду не є абсолютним і підлягає дозволеним обмеженням, зокрема, щодо кола судових рішень, які можуть бути переглянуті в апеляційному порядку. Такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду, переслідують легітимну мету - ефективний розгляд судом лише справ відповідного рівня значущості, а також обґрунтовані пропорційністю між застосованими засобами і поставленою метою.