Постанова
Іменем України
03 березня 2020 року
м. Київ
справа № 304/857/16-ц
провадження № 61-9397св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариства "Райффайзен Банк Аваль",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") про визнання недійсним кредитного договору.
Позовна заява, мотивована тим, що 09 жовтня 2008 року між позивачкою та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") було кредитний договір № 014/4080/82/40717, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 20 298, 00 доларів США на споживчі цілі, строком повернення 10 жовтня 2018 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,50 % річних.
Указаний кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України через те, що банком не було проведено переддоговірної роботи, не повідомлено позичальника про фінансові наслідки укладення кредитного договору, не запропоновано альтернативних схем кредитування, що призвело до введення позичальника в оману.
При укладенні кредитного договору вона не була ознайомлена з усіма умовами кредитування, що пропонуються банком, в обсязі і в порядку, що передбачені Законом України "Про захист прав споживачів". Вона була ознайомлена лише з тією інформацією, яка була фактично викладеною безпосередньо в змісті самого договору, який був розроблений відповідачем.
Також зазначає, що умови кредитного договору є несправедливими, наслідком чого є істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду споживача.
Посилаючись на зазначене, позивач просила визнати недійсним із моменту укладення кредитний договір № 014/4080/82/40717 від 09 жовтня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Перечинського районного суду від 13 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним із моменту укладення кредитний договір № 014/4080/82/40717 від 09 жовтня 2008 року, укладений між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ОСОБА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що зміст кредитного договору суперечить Закону України "Про захист прав споживачів" та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2007 року № 168 (далі - Правила).
При укладенні кредитного договору позивач не була ознайомлена з усіма умовами кредитування, що пропонуються банком, а ознайомлювалася лише з тією інформацією, яка була фактично викладена безпосередньо у кредитному договорі.
Крім цього, в оспорюваному кредитному договорі відсутні передбачені законом обов`язкові умови передбачені пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Правил та статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
Ухвалою Перечинського районного суду від 19 червня 2017 року заяву представника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про перегляд заочного рішення Перечинського районного суду від 13 вересня 2016 року залишено без задоволення.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено.
Скасовано заочне рішення Перечинського районного суду від 13 вересня 2016 року. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив з того, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач підписав кредитний договір, погодився з усіма умовами щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом у строки, встановлені договором. Кредитний договір містить суму кредиту, розмір відсоткової ставки, розмір щомісячного платежу та строк повернення грошових коштів. Крім того позичальник був ознайомлений із сукупною вартістю кредиту. Позивач не звертався із заявою до банку про внесення змін до умов договору, які він вважав несправедливими та такими, що призводять до погіршення його майнового стану і завдають йому збитків, факт отримання кредитних коштів у 2008 році позивачем не оспорюється.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
06 травня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушенням норм процесуального права, неповним встановленням обставин справи.
Судом апеляційної інстанції відповідачу безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження.
Під час укладення кредитного договору банком порушено вимоги статті 11 Законом України "Про захист прав споживачів" та пункти 3.1, 3.2, 3.3 Правил, оскільки банк не повідомив позичальника про орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартість всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредити. Крім того, врахувуючи, що банк видав кредит в ануїтетній формі реальна відсоткова ставка за кредитом складає 20,78 %, а 16,5 %, задекларованих в договорі. Не провівши переддоговірну роботу, не повідомивши позичальника про фінансові наслідки укладення договору, не запропонувавши різні схеми кредитування, банк ввів позичальника в оману.
Позивач був ознайомлений лише з тією інформацією, яка була фактично викладеною безпосередньо в змісті самого договору, який був розроблений відповідачем.
Висновок суду апеляційної інстанції, що позичальник підписався про отримання інформації є неправильними, оскільки вказані умови банком позичальнику доведені не були, а посилання банку на підпис позивача, ніби він отримав дану інформацію не підтверджено жодним доказом.
Доводи інших учасників справи
12 червня 2019 року представник АТ"Райффайзен Банк Аваль" адвокат Циба Р. А. через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного суду від 17 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Перечинського районного суду Закарпатської області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.