Постанова
Іменем України
03 березня 2020 року
м. Київ
справа № 592/14632/18
провадження № 61-8933св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2,
треті особи: Ковпаківський районний відділ у місті Суми Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, Служба у справах дітей Сумської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко Ю. О., Криворотенко В. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , треті особи: Ковпаківський районний відділ у місті Суми Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, Служба у справах дітей Сумської міської ради, про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні власністю шляхом виселення.
Позовна заява мотивована тим, що позивач є одноособовим власником квартири АДРЕСА_1 (далі – квартира ).
ОСОБА_2 є колишньою невісткою позивачки. 19 жовтня 2017 року рішенням суду шлюб між її сином та відповідачем розірвано. На сьогоднішній день ОСОБА_2 не є власником (співвласником) спірного житлового приміщення, не є членом її сім`ї, однак досі проживає та зареєстрована в вказаній квартирі. На її вимогу звільнити вказану квартиру остання не реагує. Крім того, вона сплачує комунальні платежі, несе інші витрати на утримання житла. Між нею та ОСОБА_2 відсутні приязні стосунки, а тому спільне проживання дуже її пригнічує.
Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просила суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні приватною власністю - квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 09 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Усунено перешкоди у користуванні та розпорядженні приватною власністю - квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач чинить ОСОБА_3, як власнику вказаної квартири, перешкоди в її користуванні, вона не є членом її сім`ї, відмовляється добровільно виселитися, внаслідок чого порушує право власності позивача.
Постановою Сумського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 09 січня 2019 року скасовано. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні власністю шляхом виселення відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що відповідач на протязі більш 25 років проживає у спірній квартирі, куди була вселена за згодою її власника в якості члена сім`ї (дружини сина позивача), тому набула право користування чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.
Суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про задоволення позову шляхом виселення відповідача без урахування прав її малолітнього сина, який з нею проживає, притому, що його батько, зареєстрований в спірному приміщенні, але на протязі останніх двох років працює в Польщі і проживає в квартирі періодично, тому не має можливості здійснювати щоденний догляд за сином, а позивач є людиною похилого віку і також не може здійснювати догляд за онуком, який би при виселені матері залишився проживати один в спірній квартирі, доступ до якого мати буде позбавлена.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
25 квітня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року та залишити в силі рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 09 січня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, а також не взято до уваги, що позивач є особою похилого віку, а проживання з відповідачем призводить до постійного хвилювання, підвищення тиску та негативно впливає на її стан як фізичного, так і психічного здоров`я. Позивач та відповідач не пов`язанні спільним побутом, окремо харчуються, а також позивач не має доступу до кімнати де проживає відповідач.
Заявник зазначило, що не заперечує на проживання свого неповнолітнього онука, а тому жодним чином не порушує його права, як малолітньої дитини.
Крім того висновок суд апеляційної інстанції про те, що її син (колишній чоловік відповідачки) протягом двох останніх років працює у Польщі є помилковими, оскільки не підтверджені жодними доказами. Син позивачки має бажання переїхати до своєї матері (позивачки) з метою здійснювати за нею догляд. Однак з підстав, що відповідачка не бажає добровільно висилятися зі спірної квартири, не має такої можливості.
Доводи інших учасників справи
10 червня 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ковпаківського районного суду міста Суми.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.