Постанова
Іменем України
03 березня 2020 року
м. Київ
справа № 308/13290/16-ц
провадження № 61-8290св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариства "Альфа-Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 січня 2018 року у складі судді Шепетенко І. О. та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 12 березня 2019 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кожух О. А., Куштан Б. П.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") про визнання договору недійсним.
Позовна заява, мотивована тим, що 27 липня 2007 року між акціонерно комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 105/8-07, відповідно до якого банк зобов`язався надати 42 000 доларів США зі сплатою 12 % річних з кінцевим строком погашення 26 липня 2027 року.
При укладенні кредитного договору позичальник не був ознайомлений з усіма умовами кредитування, що пропонуються банком, в обсязі і в порядку, що передбачені Законом України "Про захист прав споживачів". Позивач був ознайомлений лише з тією інформацією, яка була фактично викладеною безпосередньо в змісті самого договору, який був розроблений відповідачем.
Всупереч вимогам статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" належно не наведено детальний розпис сукупності вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, у тому числі перелік і розмір інших фінансових зобов`язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору, тощо; кредитний договір та графік платежів не містить відомостей (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі погашення основного боргу, вартості сплати вартості всіх супутніх послуг, а також фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих правил; не визначено сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також не зазначено її в процентному значені та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту, розрахунок якої здійснюється з використання наведеної в Постанові Правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року формули; б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у процентах річних), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов`язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.
Крім того, встановлена банком кредитного договору умова, щодо обов`язку сплати позичальником на користь банку комісії є такою, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", тобто є несправедливою, а сума комісії, сплаченої позивачем, є незаконно отриманою банком.
Умови договору є несправедливими, оскільки є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, так встановлено відповідальність позичальника у формі пені за кожен день прострочення та штрафу, але аналогічної відповідальності для банку договором не встановлено.
Зазначає, що відповідач скористався тим, що позивачу об`єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог частини другої статті 11 та абзацу 16 частини першої статті 6 Закону України "Про захист прав споживачів" не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні договору, та по суті примусів до сплати платежів на незаконних підставах. Зазначає, що був введений відповідачем в оману при укладенні кредитного договору, а тому такий підлягає визнанню недійсним.
17 грудня 2012 року між Промінвестбанком та ПАТ "Альфа-банк" укладено договір відступлення права вимоги, а відтак відповідачем по справі є ПАТ "Альфа-банк".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 16 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 березня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з його безпідставністю, оскільки позивач була ознайомлена з умовами кредитування, про що свідчить її підпис на кожному аркуші договору. Отже, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
13 квітня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 12 березня 2019 року. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права, неповним встановленням обставин справи.
Під час укладення кредитного договору банком порушено вимоги Законом України "Про захист прав споживачів" та Правила надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року (далі - Правила), оскільки банк не повідомив позичальника про орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартість всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредити.
Позивач був ознайомлений лише з тією інформацією, яка була фактично викладеною безпосередньо в змісті самого договору, який був розроблений відповідачем. Висновки суду першої інстанції, що позичальник підписався про отримання інформації є неправильними, оскільки вказані умови банком позичальнику доведені не були, а посилання банку на підпис позивача, ніби він отримав дану інформацію не підтверджено жодним доказом.
Доводи касаційної скарги є ідентичні доводам позовної заяви та апеляційної скарги.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного суду від 10 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 12 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст обставин справи:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 27 липня 2007 року між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним промислово-інноваційним банком було укладено договір про іпотечний кредит № 105/8-07, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 42 000, 00 доларів США.