Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа №754/1188/17-ц
провадження № 61-36123св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач- Публічне акціонерне товариство "Ерде Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року в складі судді Лісовської О. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" (далі - ПАТ "Ерде Банк") про визнання незаконними вимог про усунення порушення за кредитним договором, припинення іпотечного договору та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, зняття заборони відчуження.
Позов мотивували тим, що 12 вересня 2011 року між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти на споживчі цілі у розмірі 46 000,00 доларів США на термін до 11 вересня 2012 року, зі сплатою 17 % річних.
На забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань за зазначеним вище кредитним договором, 12 вересня 2011 року між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовам якого останній передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 .
Крім того, 12 вересня 2011 року між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_1 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено шляхом переходу права власності до іпотекодержателя.
Звертали увагу на те, що 17 грудня 2016 року позивачами отримано вимоги відповідача від 06 грудня 2016 року про усунення порушення за кредитним договором.
Вважали такі вимоги банку безпідставними, оскільки вони не містять розрахунку заборгованості. Крім того, переконували, що у відповідача відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимоги направлені у грудні
2016 року, тоді як термін дії кредитного договору визначений сторонами
до 11 вересня 2012 року, тобто банк звернувся з вимогами після спливу позовної давності.
Посилаючись на наведене, позивачі просили визнати незаконними вимоги
ПАТ "Ерде Банк" від 06 грудня 2016 року; визнати припиненим договір іпотеки
від 12 вересня 2011 року, укладений між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_1 ; визнати припиненим договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 12 вересня
2011 року, укладений між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_1 ; зняти заборону відчуження нерухомого майна, накладену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А., реєстраційний № 2762.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов в частині визнання незаконними вимог ПАТ "Ерде Банк" про усунення порушення за кредитним договором не підлягає задоволенню, оскільки вимоги банку про усунення порушень позивачами умов кредитного договору, забезпеченого іпотекою ОСОБА_4 відповідають положенням Закону України "Про іпотеку".
Посилання позивачів, що вимоги відповідача не містять розрахунку заборгованості були відхиленні судом першої інстанції, оскільки зміст вимог відповідач визначає на власний розсуд, при цьому розмір заборгованості не є предметом дослідження в зазначеному позивачами позові.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання припиненими договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки позивачами не доведено позов в цій частині.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність вимоги позивачів щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна, оскільки вона є похідною від вимоги про припинення зобов`язань за договором іпотеки.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, погоджуючись з його висновками, виходив з того, що доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відповідність оспорюваних позивачами вимог банку положенням Закону України "Про іпотеку", правильно вважав, що сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором, а тому не може вважатися підставою для припинення іпотеки.
Апеляційний суд також погодився з судом першої інстанції щодо відсутності підстав визнавати вимоги банку незаконними через не зазначення в них розрахунку заборгованості, оскільки розмір заборгованості відповідачів за кредитним договором не є предметом оцінки у цій справі.
Судом апеляційної інстанції також зазначено, що районний суд правильно відмовив задоволенні вимоги позивачів щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна, оскільки вона є похідною від вимоги щодо визнання договорів припиненими.
Протокольною ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс"
(далі - ТОВ "ФК "Паріс") про заміну відповідача правонаступником задоволено. Залучено до участі в справі правонаступника ПАТ "Ерде Банк" - ТОВ "ФК "Паріс".
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У травні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надіслали засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду
м. Києва від 26 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва
від 03 квітня 2018 року, в якій просять скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначають, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки доводам позивачів щодо розміру заборгованості за кредитним договором, яка зазначена у вимогах банку від 06 грудня 2016 року, не звернуто уваги, що розмір заборгованості, який банк просив погасити становить 1 927 512,80 грн, тоді як до ліквідаційної маси ПАТ "Ерде Банк" було включено розмір заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_3 та відповідачем, в розмірі 394 242,73 грн. Підстави збільшення такої заборгованості судами не встановлено, а тому висновки судів про правомірність вимог банку ґрунтуються на припущеннях.
Крім того, вказують на те, що строк дії кредитного договору закінчився 11 вересня 2015 року, а відповідно до пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється звертатися вимогами повернення споживчого кредиту після закінчення позовної давності. Зазначені обставини також залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій.
Звертають увагу на те, що пропуск ПАТ "Ерсте Банк" позовної давності для звернення з вимогами за кредитним договором є підставою припинення зобов`язань
ОСОБА_1 за договором іпотеки та договором про задоволення вимог іпотекодерджателя. На зазначене позивачі вказували в позовній заяві та апеляційній скарзі, проте суди не надали цим доводам належної правової оцінки.
Заявники також зазначають про порушення судами норм процесуального права, що полягало в не розгляді судом першої інстанції клопотання позивачів про постановлення окремої ухвали, оскільки відповідачем вчиненні дії щодо іпотечного майна за наявності ухвали суду про забезпечення позову та заборони вчинення будь-яких дій з продажу права вимоги за кредитним договором від 12 вересня 2011 року. Такі доводи містила й апеляційна скарга позивачів, проте їм апеляційний суд не надав правової оцінки.
Вважають безпідставним залучення апеляційним судом правонаступника ПАТ "Ерде Банк" - ТОВ "ФК "Паріс", оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь правонаступника відбулось всупереч ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року про забезпечення позову.
У листопаді 2018 року ТОВ "ФК "Паріс", яке є правонаступником ПАТ "Ерде Банк" подало до Верховного Суду клопотання, в якому зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги та наявність підстав для закриття провадження в справі, оскільки відсутній предмет оскарження.
Так, 07 травня 2018 року за ТОВ "ФК "Паріс" було зареєстровано право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
08 червня 2018 року ТОВ "ФК "Паріс" відступив право вимоги за кредитним договором від 12 вересня 2011 року ОСОБА_4 та у цей же день, між останнім та ТОВ "ФК "Паріс" було укладено договір купівлі-продажу зазначеної вище квартири.
Отже, ТОВ "ФК "Паріс" та ОСОБА_1, шляхом досудового врегулювання спору уклали договір про відступлення права вимоги та договір купівлі-продажу спірної квартири, якими врегулювали спір, а тому через припинення зобов`язання шляхом поєднання боржника та кредитора в одній особі, предмет позову відсутній.
Рух справи у суді касаційної інстанції
У червні 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 передано судді Пророку В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду
міста Києва від 03 квітня 2018 року, витребувано цивільну справу та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"
(далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону
№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 12 вересня 2011 року між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти на споживчі цілі у розмірі 46 000,00 доларів США зі строком повернення до 11 вересня 2012 року та сплатою 17 % річних.
На забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань за зазначеним вище
кредитним договором, 12 вересня 2011 року між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, за умовам якого останній передав в іпотеку
банку належну йому на праві власності квартиру, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 .
Крім того, 12 вересня 2011 року між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено шляхом переходу права власності до іпотекодержателя.
17 грудня 2016 року позивачами отримано вимоги відповідача від 06 грудня
2016 року за № № 500 та 501 про усунення порушення за кредитним договором, відповідно до яких банк просив погасити позивачів заборгованість у розмірі
75 295,13 доларів США.
Звертаючись до суду з зазначеним вище позовом. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вказували на те, що вимоги банку від 06 грудня 2016 року за № № 500 та 501 є незаконними, оскільки не містять розрахунку заборгованості, а правовідносини між банком та ОСОБА_1 за договором іпотеки та договором про задоволення вимог іпотекодежателя є припиненими через пропуск відповідачем позовної давності для звернення з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором, термін дії якого закінчився 11 вересня 2012 року. Просили визнати ці обставини в судовому порядку.
Нормативно-правове обґрунтування
Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, у тому числі, й статтями 35-37 Закону України "Про іпотеку".
Зокрема, частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.