ОКРЕМА ДУМКА
Суддів Великої Палати Верховного Суду Лященко Н. П., Ситнік О. М., Прокопенка О. Б.
на постанову від 19 лютого 2020 року
у справі № 145/166/18
провадження № 14-524цс19
Відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) викладаємо окрему думку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року (далі - Постанова) у цій справі викладено висновок про те, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які можуть бути предметом трудового спору, є похідними від вимог щодо правомірності припинення його повноважень директора товариства, та, відповідно, не можуть бути у цій справі розглянуті до вирішення первісної вимоги, а тому спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
З наведеними висновками у цій справі не можемо погодитися з огляду на таке.
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля» (далі - СТОВ «Поділля», Товариство), у якому після збільшення позовних вимог просив: визнати незаконним наказ СТОВ «Поділля» від 13 травня 2015 року № 1 в частині відкликання позивача з посади директора; стягнути з відповідача 11 194,00 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 травня 2015 року по 16 лютого 2016 року, заборгованість із заробітної плати за період із січня по травень 2017 року в розмірі 17 760,65 грн, 61 206,21 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по березень 2018 року включно, 19 000,00 грн моральної шкоди.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 послався на те, що він був учасником, а з 13 грудня 2002 року по 25 травня 2017 року й директором СТОВ «Поділля», за винятком періоду з 13 травня 2015 року по 6 січня 2016 року. 13 травня 2015 року зборами засновників СТОВ «Поділля» прийнято рішення про відкликання його з посади директора, оформлене протоколом № 1, на підставі якого видано наказ № 1 про відкликання позивача з посади, копію якого йому не було вручено.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року в адміністративній справі № 802/1393/15-а, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, визнано протиправними дії державного реєстратора з внесення записів від 13 травня 2015 року щодо внесення змін до складу засновників, інформації про засновників та зміни відомостей про керівника Товариства, зобов`язано скасувати ці записи.
Рішення суду було виконано 6 січня 2016 року, проте фактично позивача допущено до керівництва Товариством 17 лютого 2016 року. Оскільки рішення власника про відкликання з посади директора, оформлене протоколом від 13 травня 2015 року № 1, прийнято особою, яка протиправно включена до складу учасників (засновників) товариства, остання не мала повноважень та правових підстав для прийняття відповідних рішень, а тому наказ про звільнення ОСОБА_1 від 13 травня 2015 року є незаконним. З цих підстав період з 14 травня 2015 року по 16 лютого 2016 року є вимушеним прогулом і відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) він має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Після фактичного поновлення на роботі з 17 лютого 2016 року по 25 травня 2017 року позивач працював на посаді директора СТОВ «Поділля», проте починаючи з січня 2017 року йому не виплачувалася заробітна плата, внаслідок чого утворилася заборгованість. 25 травня 2017 року ОСОБА_1 звільнився з посади директора Товариства за власним бажанням, проте розрахунок із ним не проведено.
Порушення власником його трудових прав внаслідок незаконного звільнення, невиплати заробітної плати та непроведення розрахунку при звільненні, заподіяло йому моральну шкоду, яка виявилася у відчутті матеріальної незабезпеченості та незахищеності, стресі, який сприяв загостренню хвороби.
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 5 лютого 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто зі СТОВ «Поділля» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 15 632,13 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів порушення відповідачем обов`язку щодо виплати заробітної плати за лютий-травень 2017 року в сумі 15 632,13 грн, що підтверджується довідками СТОВ «Поділля» № 1 і № 3 від 23 січня 2019 року.
Разом із тим ОСОБА_2 пропустив строк на звернення до суду для вирішення вимоги про визнання незаконним наказу СТОВ «Поділля» від 13 травня 2015 року № 1 про відкликання його з посади директора, встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 травня 2015 року по 16 лютого 2016 року, суд першої інстанції виходив із того, що наказ від 13 травня 2015 року № 1 не визнано незаконним. Окрім цього, ОСОБА_1 , працюючи на посаді директора Товариства до 25 травня 2017 року, знаючи про порушення свого права, як керівник підприємства не відшкодував заборгованість із заробітної плати за час його вимушеного прогулу і не звернувся із заявою про вирішення такого спору у передбачений законом строк.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 25 травня 2017 року, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 свідомо не з`являвся для отримання заробітної плати, хоча неодноразово був запрошений до каси Товариства для розрахунку, останній раз був повідомлений особисто в листопаді 2018 року.
ОСОБА_1 не доведено наявності безпосереднього причинного зв'язку між його моральними стражданнями та невиплатою заробітної плати.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 7 травня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано незаконним наказ СТОВ «Поділля» від 13 травня 2015 року № 1 в частині відкликання з посади директора СТОВ «Поділля» ОСОБА_1. Стягнуто зі СТОВ «Поділля» на користь ОСОБА_1 : 11 252,00 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 травня 2015 року по 16 лютого 2016 року; 18 594,52 грн заборгованості із заробітної плати; 87 421,37 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; 1 500,00 грн моральної шкоди. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що у зв`язку з недоведеністю обставин вручення ОСОБА_1 копії наказу від 13 травня 2015 року № 1 про відкликання його з посади директора, строк, встановлений частиною першої статті 233 КЗпП України для звернення до суду з відповідним позовом, не є порушеним.
Вимога про оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України. Оскільки на момент вирішення спору СТОВ «Поділля» не провело з ОСОБА_1 розрахунку у повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.
Оскільки внаслідок дій відповідача було порушено трудові права ОСОБА_1 у вигляді незаконного звільнення, невиплати заробітної плати, непроведення остаточного розрахунку при звільненні, висновок суду першої інстанції щодо недоведеності вимог про відшкодування моральної шкоди є помилковим.
У касаційній скарзі СТОВ «Поділля» послалося, зокрема, на те, що в порушення норм процесуального права суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували природу правовідносин, оскільки цей спір має ознаки корпоративного, а тому справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Разом з тим стаття 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Судами встановлено, щозасновниками СТОВ «Поділля» були 8 осіб, у тому числі ОСОБА_1 , із частками кожного у статутному капіталі Товариства по 12,5 %.
25 березня 2015 року на зборах засновників СТОВ «Поділля» прийнято рішення, оформлене протоколом № 89, про передачу всіх прав розпорядження та володіння часткою у статутному капіталі Товариства кожного із засновників в розмірі 12,5 %, а разом 100 % статутного капіталу, ОСОБА_4 (рішенням Господарського суду Вінницької області від 17 липня 2015 року у справі № 902/719/15, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 8 грудня 2015 року, відмовлено в позові ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до СТОВ «Поділля» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства від 25 березня 2015 року, оформленого протоколом № 89).
2 квітня 2015 року цими ж 8 учасниками Товариства проведено збори, оформлені протоколом № 91, на яких прийнято рішення, зокрема про скасування протоколу загальних зборів від 25 березня 2015 року № 89 (рішенням Рівненського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 року № 902/78/16 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до СТОВ «Поділля» про, зокрема, визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства від 2 квітня 2015 року, оформлених протоколом № 91).
На підставі цього рішення 2 квітня 2015 року державним реєстратором внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Реєстр).
13 травня 2015 року ОСОБА_4 проведено загальні збори учасників СТОВ «Поділля», на яких було вирішено прийняти до складу іншого учасника, розподілити статутний капітал та внести зміни до статуту, відкликати з посади директора Товариства ОСОБА_1 та обрати на цю посаду ОСОБА_7 .
Цього ж дня видано наказ № 1 за підписом голови зборів Товариства про відкликання з 13 травня 2015 року з посади директора ОСОБА_8 у зв'язку із втратою довіри з боку власника (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України). Призначено ОСОБА_7 на цю посаду.
На підставі зазначеного рішення загальних зборів, державним реєстратором 13 травня 2015 року внесено відповідні зміни до Реєстру
Постановою Вінницького окружного адміністрат