Постанова
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 716/1511/16-к
провадження № 51-6058км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О. П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Чабанюк Т.В,
в режимі відеоконференції:
захисника Фокія Б.В.,
законного представника особи,
щодо якої застосовані примусові
заходи медичного характеру ОСОБА_1,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, його законного представника ОСОБА_1 та його захисника Фокія Б.В. на ухвалу судді Чернівецького апеляційного суду від 07 листопада 2019 року про повернення апеляційної скарги,
встановив:
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівців від 24 листопада 2016 року застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1, його законний представник ОСОБА_1 та захисник Фокій Б.В. звернулися до апеляційного суду зі скаргою на зазначену ухвалу суду першої інстанції.
Ухвалою судді Чернівецького апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу Матея М.В., його законного представника ОСОБА_1 та захисника Фокія Б.В. повернуто законному представнику та захиснику на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України у зв`язку з тим, що її подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особи, які її подали, не порушують питання про поновлення цього строку, а ОСОБА_1 як особі, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі Матей М.В. його законний представника ОСОБА_1 та захисник Фокій Б.В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушують питання про скасування ухвали судді апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції в частині повернення ОСОБА_1 апеляційної скарги. Вважають, що суддя всупереч практиці ЄСПЛ безпідставно повернув подану апеляційну скаргу з тих підстав, що він не є особою, яка може оскаржити рішення суду. Зазначають, що при прийнятті рішення поза увагою апеляційного суду залишилося те, що ухвала суду першої інстанції про застосування відносно ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу не подавались.
У судовому засіданні захисник та законний представник підтримали подану скаргу, а прокурор не заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи законного представника та захисника, позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи сторони захисту, де висловлена незгода з рішенням суду першої інстанції про застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру в силу вимог ст. 424 КПК України не можуть бути предметом касаційного розгляду, оскільки ухвала суду першої інстанції по суті в апеляційному порядку не переглядалась.
У п.1 ч. 1 ст. 438 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Посилання сторони захисту про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції є слушними.
Так, з ухвали апеляційного суду вбачається, що рішення про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 було прийнято на підставі ч. 3 ст. 399 КПК України, оскільки суд дійшов висновку, що апеляційна скарга подана особою, яка не наділена правом на апеляційне оскарження.
При цьому суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що положеннями ч. 1 ст. 393 КПК України не передбачено право на подання апеляційної скарги особою, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Так, хоча статтею 393 КПК України визначено коло осіб, яким надано право на апеляційне оскарження. Пунктом 5 ч. 1 ст. 393 КПК України визначено суб`єктів, які мають право подати апеляційну скаргу щодо особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, проте відповідно до п. 10 ч. 1 даної статті, крім зазначених у пунктах 1-9 ч. 1 статті, апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України особа, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, є стороною кримінального провадження.
Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі та повинні їй відповідати. В Основному законі зафіксовано основні засади судочинства, його відповідні положення є складовою частиною кримінального процесуального законодавства України, поряд із міжнародними договорами, що обов`язкові для України, та іншими законами, про що йдеться у ч. 2 ст. 1 КПК України. Засади законності у кримінальному провадженні вимагає застосовувати кримінальне процесуальне законодавство України з урахуванням практики ЄСПЛ та передбачає застосування загальних засад кримінального провадження у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, що зазначено у ч. 6 ст. 9 КПК України.