Постанова
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 560/898/16-ц
провадження № 61- 10624св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Хилевича С. В., від 27 грудня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 21 березня 2016 року о 10 год. 15 хвилин на автодорозі сполученням Городище - Рівне - Старокостянтинів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю його автомобіля "Mitsubishi Galant" з державним номерним знаком НОМЕР_1, та автомобілем марки "Skoda" з державним номерним знаком НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_2 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 20 травня 2016 року, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення його права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
Постановою апеляційного суду Рівненської області від 21 червня 2016 року постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 20 травня 2016 року скасовано, а провадження по справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Сума матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження його автомобіля, визначеної автотоварознавчим дослідженням становить 144 280 грн. При цьому вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу становить 149 034,32 грн.
Крім того, позивач 30 червня 2016 року звернувся до суб`єкта оціночної діяльності, яким було встановлено, що ринкова вартість пошкодженого автомобіля позивача, внаслідок ДТП становить 38 238,82 грн. Шляхом віднімання суми ринкової вартості автомобіля до та після ДТП, позивач визначив суму матеріальних збитків в розмірі 106 041,16 грн, які просить стягнути з відповідача.
Також, у позовній заяві позивач зазначив, що автомобіль він використовував для перевезення пасажирів, що було основним джерелом його доходу, який становив від 4 000 до 6 000 грн в місяць, а тому він, не використовуючи протягом квітня - серпня 2016 року свій автомобіль, вважає, що має право на відшкодування упущеної вигоди, яка склала 25 000 грн в розрахунку 5 000 грн за один місяць. Також позивач поніс матеріальні витрати по проведенню вищевказаних досліджень транспортного засобу, що склало 2 200 грн. Внаслідок ДТП, позивач зазнав і моральних страждань, які оцінив у розмірі 30 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області в складі судді Оборонової І. В. від 20 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 108 241,18 грн, з яких: 106 041,18 грн - матеріальні збитки, завдані пошкодженням автомобіля та 2 200 грн - витрати за проведення автотоварознавчих досліджень; 3 000 грн моральної шкоди; 1 611,61 грн понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що тягар доказування у даній справі лежить повністю на відповідачу. Позивач довів наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільної відповідальності за наслідки дорожньо-транспортної події за участю належних сторонам транспортних засобів, зокрема причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завдання матеріально шкоди позивачу, які відповідачем не спростовані. Розмір заподіяних матеріальних збитків визначено шляхом віднімання суми його ринкової вартості до та після ДТП. Крім того, задовольняючи частково вимогу про стягнення моральної шкоди, суд врахував, що дії відповідача носили неумисний характер, тому стягнув її в розмірі 3 000 грн, а також вважав доведеною вимогу про стягнення витрат, пов`язаних з проведення оцінки транспортного засобу. У стягненні упущеної вигоди суд відмовив у зв`язку із недоведеністю указаних вимог.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Рівненської області від 27 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 20 квітня 2017 року скасовано.
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1 796,97 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені не повно, а доводи апеляційної скарги підтверджені належними та допустимими доказами і спростовують висновків суду першої інстанції. Указано, що невірним є покладання на відповідача повного тягаря доказування у даній категорії справ. В даній справі відбулось зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки і кожна сторона звинувачує одна одну в порушенні Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) і завданні відповідної шкоди. Однак, пред`явлення позову одним із власників джерела підвищеної небезпеки до іншого не надає йому перевагу у змагальності сторін і не звільняє від обов`язку доведення своїх позовних вимог. Позивачем у справі не доведено, що відповідачем були порушені права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки за наданими сторонами доказами не можливо установити відстань між двома автомобілями на час ввімкнення світлового сигналу повороту відповідачем та швидкість зближення автомобілів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не повно дослідив зібрані у справі докази в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди та дійшов помилкових висновків про відмову в позові в цій частині. Матеріалами справи підтверджено відсутність вини позивача у ДТП, у зв`язку із чим відповідальність має бути покладено на відповідача, який перед ДТП не переконався в безпечності повороту на ліво та не дав позивачу завершити маневр - обгін автомобілів, які рухались у попутному напрямку, шляхом виїзду на смугу зустрічного руху. У даній справі фактичні обставини можна оцінити і без проведення експертизи, шо апеляційний суд не вчинив і не вірно оцінив зібрані у справі докази, які судом першої інстанції оцінені правильно.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.
У квітні 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 21 березня 2016 року відбулось зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки - автомобілів позивача і відповідача, за наслідками чого автомобілі були пошкоджені і кожна сторона звинувачує одна одну в порушенні ПДР і завданні шкоди.
Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, які долучені до матеріалів даної цивільної справи, у протоколі про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_3 №208566 від 21 березня 2016 року вказано, що 21 березня 2016 року о 10 годині 15 хвилин в с. Берестя, Дубровицького району Рівненської області, ОСОБА_1, порушивши вимоги п. 12.1 ПДР України, керуючи автомобілем марки "Mitsubishi Galant", з державним номерним знаком НОМЕР_1, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та допустив зіткнення з автомобілем марки "Skoda", з державним номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні автомобілі отримали механічні пошкодження.
Згідно постанови Дубровицького районного суду Рівненської області від 20 травня 2016 року в діях водія ОСОБА_2 порушень ПДР України не було, а водій ОСОБА_1 порушив п. 12.1, 12.4, 13.1 та 14.2 ПДР і місцевий суд дійшов висновку про наявність в його діях вини та складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та застосував адміністративне стягнення у виді позбавлення його права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
Згідно постанови апеляційного суду Рівненської області від 21 червня 2016 року місцевий суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вийшов за межі своїх повноважень та визнав водія винним в порушеннях ПДР не зазначених в адміністративному протоколі та в зв`язку з цим постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 20 травня 2016 року скасовано, а провадження по справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (щодо порушення вимог п.12.1 ПДР).
За вимогами позову у даній справі ОСОБА_1 дійшов висновку, що винуватцем описаної вище ДТП за його участю, є водій ОСОБА_2, який на його думку порушив п. 9.2, 9.4, 10,1, 10.4 ПДР та спричинив йому матеріальну та моральну шкоду, у зв`язку із чим він звернувся з позовом в даній справі.
Винуватість водія ОСОБА_2 у вчиненні ДТП від 21 березня 2016 року та причинно-наслідковий зв`язок його дій з відповідними наслідками до розгляду даної справи не встановлювалось.
Під час розгляду справи в суді першої та в суді апеляційної інстанції учасники справи ініціювали проведення у даній справі експертиз. Призначені судами експертизи не були проведені у зв`язку із ненаданням учасниками справи експертам документів та даних, необхідних для проведення експертиз.
Позивач, як особа, яка ініціювала даний судовий розгляд, не надав належні та допустимі докази того, що відповідачем були порушені його права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).