Постанова
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 752/13757/16-ц
провадження № 61-35522св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва в складі судді Ладиченко С. В. від 24 січня 2017 року та постанову апеляційного суду м. Києва вскладі суддів: Соколової В. В., Немировської О. В., Чобіток А. О., від 27 лютого 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3 830 017, 99 грн та судові витрати в розмірі 6 890 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач надав у борг ОСОБА_2 кошти в сумі 100 000 доларів США, про що відповідачем 23 травня 2015 року була складена боргова розписка з обумовленим строком повернення боргу до грудня 2015 року. За прострочення виконання зобов`язання по поверненню коштів на остаток суми боргу, передбачено виплату 5 % на місяць. Всупереч домовленості між сторонами, у встановлений строк боржник суму боргу позивачу не повернув. Станом на 01 вересня 2016 року борг та проценти відповідачем також не повернуто, а тому сума боргу в національній валюті становить 2 608 125 грн, проценти за несвоєчасне повернення основного боргу складають 1 043 250 грн. Враховуючи вищевказані обставини, позивач також вважав, що з відповідача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних за період з 01 січня 2016 року до 31 серпня 2016 року в сумі 126 337,58 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3 830 017, 99 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6 890 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази, які містять підстави для задоволення позову повністю.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Резолютивну частину рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2017 року викладено в наступній редакції.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 2 608 125 грн та відсотки в розмірі 1 043 250 грн, а всього 3 651 375 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 6 168, 45 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції в частині стягнення основної суми за розпискою, якою оформлено договір позики, відповідають вимогам закону, обставини справи в указаній частині встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат, суд апеляційної інстанції вказав на те, що сума основного боргу за спірною розпискою визначена у доларах США. Позов також пред`явлений на суму, яка є еквівалентом заборгованості у доларах США станом на момент звернення до суду із позовом. У зв`язку із чим позов про відшкодування інфляційних втрат у даній справі задоволенню не підлягає. Крім того, суд апеляційної інстанції відмовив у стягненні з відповідача трьох відсотків річних за порушення останнім грошового зобов`язання, оскільки у розписці передбачено стягнення процентів.
У зв`язку із зазначеним, апеляційний суд вказав на необхідність зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції із зазначенням про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 2 608 125 грн та відсотки в розмірі 1 043 250 грн, а всього 3 651 375 грн, а також вирішення питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у травні 2018 року, яка надійшла на розгляд судді-доповідача у червні 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині стягнення суми основного боргу та процентів за розпискою та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих позовних вимог.
В частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних рішення судів останнім не оскаржуються, у зв`язку із чим справа в цій частині Верховним Судом не переглядається в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про задоволення позову в частині, яка переглядається. Суд першої інстанції неправомірно розглянув та вирішив справу в заочному порядку, оскільки відповідач не повідомлявся належним чином про розгляд справи, а від позивача не було заяви про можливість розгляду справи в заочному порядку. Також зазначає, що судом першої інстанції всупереч вимогам закону не був досліджений оригінал розписки. Зазначає, що підписання розписки ним відбулося під психологічним тиском зі сторони позивача, тобто було відсутнє його вільне волевиявлення, оскільки на той час відповідач перебував в трудових відносинах з ТОВ "М`ясний магнат", та саме ТОВ "М`ясний магнат" мало правовідносини з позивачем щодо здійснення господарської діяльності, в тому числі і щодо вказаних грошових коштів. А правовідносин позики між відповідачем та позивачем не існувало.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.
29 серпня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Обставини справи, встановлені судами в частині, яка переглядається
Судами встановлено, що згідно з розпискою від 23 травня 2015 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Харків, паспорт НОМЕР_1 виданий Червонозаводським РВУМВС України в Харківській області 27.05.1995 року, ідентифікаційний код НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за місцем прописки, отримав власноруч в борг від ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, м. Тернопіль, паспорт НОМЕР_6 виданий Московським РУГУ МВС України в м. Києві, ідентифікаційний код НОМЕР_3, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_2, суму в доларах США 100 000 доларів США 23 травня 2015 року.
У розписці міститься зобов`язання повернути вказану суму 100 000 доларів США до 31 грудня 2015 року. У разі прострочення платежу ОСОБА_2 зобов`язався виплатити 5 % на залишок боргу в місяць.
ОСОБА_2 зобов`язався не відчужувати наявне у нього майно до моменту погашення боргу та відсотків.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, м. Харків, паспорт НОМЕР_4 виданий Комінтернівським РВХМУ МВСУ в Харківській області 23.02.2005 року, ідентифікаційний код НОМЕР_5, проживає та прописана: АДРЕСА_1, виступила поручителем ОСОБА_2 та взяла на себе зобов`язання погасити борг в разі неспроможності позичальника. Розписка складена рукописом та містить підписи ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
Судами першої та апеляційної інстанцій досліджений оригінал розписки, який знаходиться у позивача.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.