Постанова
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 554/1021/17
провадження № 51-4977км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А. Ю.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
захисника Фабро Є. А. (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170040004795, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Водяне Софіївського району Дніпропетровської області, без постійного місця проживання, раніше судимого: 1) за вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2006 року за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 185, ст. 304, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 8 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна; 2) за вироком Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2007 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, звільненого з місць позбавлення волі 8 липня 2016 року,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 21 вересня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією 1/2 частини майна, що є його власністю.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 19 листопада 2016 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день такого ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено цивільний позов і стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 4634,20 грн та 10 000 відповідно.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, 18 листопада 2016 року близько 19:00 у приміщенні Інтернет-центру "ІНФОРМАЦІЯ_2" на АДРЕСА_1, з метою заволодіння чужим майном вчинив напад на працівника вказаної установи ОСОБА_4, під час якого завдав їй кількох ударів кулаками по голові, чим заподіяв легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров`я. Після цього він відкрито заволодів грошима потерпілої на суму 4600 грн та зник із місця події.
Полтавський апеляційний суд 18 вересня 2019 року, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання й ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 187 КК у вигляді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців із конфіскацією всього належного майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 19 листопада 2016 року по 18 вересня 2019 року з розрахунку один день такого ув`язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник указує на те, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 403 КПК не закрив апеляційного провадження у зв`язку з поданням ним заяви про відмову від своєї апеляційної скарги; вийшов за межі апеляційної скарги сторони обвинувачення, оскільки залишив поза увагою те, що прокурор у ході апеляційного розгляду не підтримав раніше поданої апеляційної скарги. Також ОСОБА_1 посилається на те, що висновки апеляційного суду щодо призначеного засудженому покарання ґрунтуються на припущеннях, адже згаданий суд не зазначив обґрунтованих мотивів для прийняття свого рішення, а тому, на його думку, ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370, 374, 420, 421 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджений ОСОБА_1 підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити на указаних у ній підставах.
Захисник Фабро Є. А., який узяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав подану касаційну скаргу, просив скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, просив вирок апеляційного суду залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 2 цієї статті суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не оспорює висновку судів про доведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, та правильності кваліфікації дій за ч. 2 ст. 187 КК, Верховний Суд (далі - Суд), керуючись вимогами ст. 433 КПК, судових рішень в цій частині не переглядає.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Разом із тим, доводи засудженого у касаційній скарзі про істотні порушенні вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом при ухваленні вироку Суд вважає необґрунтованими.
Зокрема, у касаційній скарзі засуджений зазначає, що апеляційний суд усупереч вимог ст. 403 КПК не закрив апеляційного провадження за його апеляційною скаргою у зв`язку з поданням ним заяви про відмову від скарги.
Перевіривши вказані доводи, Суд не може визнати їх прийнятними, з огляду на таке.
За нормами частин 1, 2 ст. 403 КПК особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. При цьому при відмові особи від апеляційної скарги суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження, якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали скаргу, проти закриття провадження у зв`язку з відмовою від скарги.