|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 497/349/16-к
провадження № 51-6198 км 18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Єремейчука С. В., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Черниш А. І.,
прокурора Шевченко О. О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисників (в режимі відеоконференції) Дацка В. А., Козака Ф. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Нікітіна Юрія Миколайовича, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Одеського апеляційного суду від 04 липня 2019 рокуу кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12015160270000810 від 08 грудня 2015 року стосовно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Біляївка Одеської області, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживав за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Болград, Одеської області, який зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кілійського районного суду Одеської області від 31 липня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 309 КК України, за обставин, детально наведених у вироку, та призначено йому покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Остаточне покарання за сукупністю злочинів у відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна.
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 309 КК України, за обставин, детально наведених у вироку, та призначено йому покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Остаточне покарання за сукупністю злочинів у відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_1 обчислений з дня набрання вироком законної сили. Зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення по даному кримінальному провадженню: у період з 24 грудня 2015 року по 20 червня 2017 року - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а в періоди з 09 грудня 2015 року по 23 грудня 2015 року та з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 29 січня 2018 року вирок Кілійського районного суду Одеської області від 31 липня 2017 року змінив. Виключив із вироку в частині кваліфікації дій обвинувачених за ч. 4 ст. 187 КК України кваліфікуючу ознаку - проникнення у приміщення, а також посилання суду на показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з чужих слів, як на докази винуватості обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції закону № 838-VIII від 26.11.2015 року зарахував обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк їх попереднього ув`язнення з 09 грудня 2015 року (моменту фактичного затримання) до набранням вироком законної сили, тобто до 29 січня 2018 року, з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі. В решті вирок залишив без змін.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховний Суд постановою від 19 березня 2019 рокускасував ухвалу апеляційного суду від 29 січня 2018 року стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1, призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишив під вартою до вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо обрання їм запобіжного заходу, але не більш ніж на 60 діб.
За вироком Одеського апеляційного суду від 04 липня 2019 року вирок Кілійського районного суду Одеської області від 31 липня 2017 року скасовано в частині призначеного судом покарання та застосування положень ст. 72 КК України.
Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_2 призначено покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна, за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього належного йому майна, за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього належного йому майна.
Згідно положень ч. 5 ст. 72 КК України (в ред. Закону України №838-VIII від 26 листопада 2015 року), обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зарахувано в строк відбуття покарання, період їх попереднього ув`язнення з 09 грудня 2015 року, тобто з моменту фактичного затримання, по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував положення ч. 5 ст. 72 КК України, оскільки вирок місцевого суду у цьому кримінальному провадженні на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 29 січня 2018 року набрав законної сили. Прокурор вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 29 січня 2018 року по 19 березня 2019 року відбували покарання за вироком, який набрав законної сили, а тому, враховуючи вимоги кримінального процесуального закону та положення Закону України "Про попереднє ув`язнення", зазначений період не можна вважати попереднім ув`язненням, до якого застосовуються положення ч. 5 ст. 72 КК України.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_1 касаційну скаргу прокурора просить залишити без задоволення, а вирок Одеського апеляційного суду від 04 липня 2019 залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав вимоги касаційної скарги та просив їх задовольнити.