Постанова
іменем України
25 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 629/5367/18
провадження № 51-5016км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О.М.,
прокурора Кулаківського К.О.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Остапенко С.Ю. на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 березня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220380001432, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, востаннє - за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вищезазначеним вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року у виді позбавлення волі на строк 2 роки, засуджено до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 30 липня 2018 року, близько 03:00, будучи у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи на танцювальному майданчику "Клітка" ( проспект Перемоги, 1-А в м. Лозовій Харківської області ), помітив жіночу сумку, належну ОСОБА_2, яку остання залишила на столі, поруч з яким танцювала. Скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій і бажаючи їх настання, повторно з корисливих мотивів з метою наживи шляхом вільного доступу таємно викрав жіночу сумку, всередині якої лежали два мобільних телефони "Fly FF180", "Samsung GT-C3312", дві зв`язки ключів, які не становлять майнової вартості для потерпілої, та 500 грн, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 1009 грн. Після скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.
Апеляційний суд ухвалою від 22 серпня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення. Вважає, що місцевий суд надав неналежну правову оцінку обставинам справи, оскільки об`єктивні докази на підтвердження складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, у діях ОСОБА_1 відсутні. На думку захисника, в діях останнього відсутні об`єктивна сторона складу злочину (немає таємності вчинення кримінального правопорушення) та суб`єктивна сторона складу злочину (немає прямого умислу та корисливого мотиву).
Також захисник указує на те, що сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, тоді як сторона захисту надала докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 помилково взяв сумку потерпілої.
Зазначає, що апеляційний суд, залишаючи подані апеляційні скарги без задоволення, не перевірив викладених у них доводів про допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи, викладені у скаргах, через що рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через суворість. Мотивує свої вимоги тим, що місцевий суд не дав належної оцінки розбіжностям, наявним у його показаннях, показаннях потерпілої та свідків обвинувачення, даним про його особу, зокрема щодо стану його здоров`я та стану здоров`я його батька, який потребує підтримки та допомоги, не врахував наявності пом`якшуючої обставини у вигляді відшкодування шкоди потерпілій шляхом повернення їй усіх речей та відсутності будь-яких претензій із боку ОСОБА_2 .
Також скаржник указує про те, що апеляційний суд усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження документів, які характеризують його особу.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає про те, що попереднім вироком місцевого суду від 26 жовтня 2017 року йому було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із застосуванням положень ст. 75 КК, однак місцевий суд, призначаючи йому покарання із застосуванням вимог ст. 71 КК, помилково вказав, що ОСОБА_1 був раніше засуджений за вироком Лозівського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців із застосуванням положень ст. 75 КК і частково приєднав йому невідбуту частину покарання від строку більшого, ніж було призначено за цим вироком, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.
Вищевказані обставини, на переконання ОСОБА_1, вплинули на призначене йому покарання, яке він вважає занадто суворим.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав подані касаційні скарги і просив їх задовольнити у повному обсязі.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, вважав оскаржені судові рішення законними та обґрунтованими.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, ухвалено відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.
Такі висновки місцевий суд обґрунтував показаннями, які дали в суді потерпіла ОСОБА_2, свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, даними протоколів слідчих дій, висновку товарознавчої експертизи від 31 серпня 2018 року № 3307 та іншими письмовими доказами.
Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 185 КК.
При цьому місцевий суд, спростовуючи доводи сторони захисту, обґрунтовано визнав показання потерпілої ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 послідовними й такими, що співпадають між собою, не містять істотних суперечностей та узгоджуються з іншими доказами, і підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було.