Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 754/2265/17
провадження № 61-27989св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - П`ятнадцята Київська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Андрощук Сергієм Васильовичем, на постанову Апеляційного суду міста Києва від 13 березня 2018 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ? П`ятнадцята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення юридичного факту, визнання недійсним свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , який перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 26 грудня 1991 року.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на майно, в тому числі, і на квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира), яка частково була придбана за особисті кошти батька, отримані ним від продажу квартири, набутої внаслідок приватизації.
14 грудня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на належну йому частку у спадковому майні померлого батька через відсутність правовстановлюючих документів на майно.
Державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербенко О. В. 17 лютого 2018 року ОСОБА_2 були видані свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, в тому числі на 1/2 частку спірної квартири, та свідоцтво про право на спадщину за законом.
Нотаріусом було невірно визначено обсяг майна, належного спадкодавцю на час смерті ОСОБА_3, в зв`язку з чим було порушено право позивача на спадкування за законом.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень, просив встановити юридичний факт належності померлому ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності квартири АДРЕСА_1, яка була придбана ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 02 червня 1995 року № 1/3355-3200, право власності на яку було зареєстроване Київським міським бюро інвентаризації 22 червня 1995 року у книзі 539 є об`єктом особистої приватної власності ОСОБА_3 в частині 65/100 квартири; визнати недійсним свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, серія та номер: 9-68, видане 17 лютого 2017 року державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербенко О. В.; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 9-70, видане 17 лютого 2017 року державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербенко О. В.; скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 1/2 частину квартири, проведену державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербенко О. В., індексний номер 33911515 від 17 лютого 2017 року, номер запису про право власності 19070685, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1175787480000; скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 1/4 частини квартири, проведену державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербенко О. В., індексний номер 33915320 від 17 лютого 2017 року, номер запису про право власності 19074391, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1175787480000; визнати право власності ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом на 41/100 квартири.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спірна квартира була придбана спадкодавцем ОСОБА_3 за особисті кошти, тому спірна квартира була спільною сумісною власністю спадкодавця ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 13 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на частку в спільному сумісному майні подружжя, видане 17 лютого 2017 року державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербенко О. В. та зареєстроване в реєстрі за № 9-68, на ім`я ОСОБА_2 в частині 330/400 частин квартири АДРЕСА_1 та вважати, що ОСОБА_2, як пережившому з подружжя, після смерті ОСОБА_3 належить 70/400 частин квартири АДРЕСА_2 .
Скасовано державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1175787480000) на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, проведену державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербенко О. В. 17 лютого 2017 року, номер запису про право власності: 19070685, на ім`я ОСОБА_2 .
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 видане 17 лютого 2017 року державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербенко О. В. та зареєстроване в реєстрі за № 9-70, на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Скасовано державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1175787480000) на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, проведену державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербенко О. В. 17 лютого 2017 року, номер запису про право власності: 19074391, на ім`я ОСОБА_2 .
Визнано в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на 330/400 частин квартири АДРЕСА_2, яка належала померлому на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованому Українською біржею "Десятинна" 02 червня 1995 року, реєстраційний номер: 1/3355-3200 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 22 червня 1995 року, реєстр № 539, в рівних долях за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тобто по 165/400 частин квартири, за кожним.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки спірна квартира була придбана 02 червня 1995 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 частково за кошти ОСОБА_3, які були отримані від реалізації його частки квартири АДРЕСА_3, а тому після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, зокрема 330/400 часток (260/400 часток, що відповідно до КпШС України є особистою приватною власністю ОСОБА_3, + 70/400 часток, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) спірної квартири, яка увійшла у спадкову масу та підлягає поділу в рівних частках між спадкоємцями - ОСОБА_1 (син) та ОСОБА_2 (дружина), тобто по 165/400 часток кожному.
Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі
18 травня 2018 року ОСОБА_2, через свого представника - адвоката Андрощука С. І., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Апеляційного суду міста Києва від 13 березня 2018 року та залишити в силі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року.
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції проігнорував презумпцію спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Деснянського районного суду міста Києва.
Зупинено виконання постанови Апеляційного суду міста Києва від 13 березня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
У травні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2, подану адвокатом Андрощук С. В., на постанову Апеляційного суду міста Києва від 13 березня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним нормам матеріального права рішення апеляційного суду не відповідає.
Верховний Суд приймає аргументи, наведені у касаційній скарзі з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що батько позивача ОСОБА_3 та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 грудня 1991 року.
Під час шлюбу подружжям була придбана спірна квартира АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу від 02 червня 1995 року.