1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


26 лютого 2020 року


справа № 753/765/17


провадження № 61- 40871 св18


Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:


Головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паньшина Олена Валеріївна, Головне територіальне управління юстиції в м. Києві,


розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 червня 2018 року в складі колегії суддів Болотова Є. В., Кирилюк Г. М., Слюсар Т. А.,


ВСТАНОВИВ :


Описова частина


Короткий зміст позовних вимог


У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просив визнати недійсним договір від 08 липня 2016 року про дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира), укладений між ОСОБА_2 таОСОБА_3 .


В обґрунтування позовних вимог зазначав, щоОСОБА_2 уклав зі своєю матір`ю ОСОБА_3 договір дарування квартири після стягнення з нього на підставі рішення суду на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 7 340 596,81 грн, коли на квартиру був накладений арешт.


Уважав, що вказаний договір є фіктивним, оскільки сторони не мали на меті настання наслідків, обумовлених ним, і фактично договір укладений із метою уникнення звернення стягнення на цю квартиру при виконанні рішення суду.


Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції


Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.


Суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 знав про накладення арешту на квартиру, а тому відсутні підстави для висновку, що спірний договір був укладений із метою уникнення звернення стягнення на квартиру та є фіктивним.


Короткий зміст судового рішення апеляційного суду


Постановою Апеляційного суду міста Києва від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено й визнано недійсним договір дарування квартири від 08 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паньшиною О. В. за реєстровим № 4-910.


Апеляційний суд виходив із того, що договір дарування квартири від 08 липня 2016 року не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків і суперечить вимогам цивільного законодавства, оскільки ОСОБА_2 знав про судове рішення про стягнення з нього боргу на користь позивача, тому міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, а отже оспорюваний правочин є фіктивним.


Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції


24 липня 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду.


Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.


Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року дана справа призначена до судового розгляду.


Аргументи учасників справи


Доводи особи, яка подала касаційну скаргу


У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.


Указує, що не знав про існування рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до нього про стягнення заборгованості, а також ухвали про накладення арешту на квартиру, прийнятою судом у даній справі, а тому договір дарування укладений ним не з метою уникнення звернення стягнення на дану квартиру.


Відзив на касаційну скаргу


У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на дану касаційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.


Фактичні обставини справи, встановлені судами


Суди встановили, що 25 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення 7 340 596,81 грн заборгованості за договором позики (справа №754/2699/16-ц).


Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 06 червня 2016 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в указаній справі задоволено, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 та на квартиру АДРЕСА_3, які належать на праві власності ОСОБА_2 .


Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 червня 2016 року, яке набрало законної сили 17 червня 2016 року, позов у вказаній справі задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 340 596,81 грн заборгованості за договором позики та 6820,2 грн судового збору.


08 липня 2016 року між ОСОБА_2 та його матір`ю ОСОБА_3 укладений договір дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .


Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року в справі, яка переглядаєтсья, витребувано для огляду в судовому засіданні з Деснянського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 754/2699/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.


Установлено, що 13 червня 2016 року ОСОБА_2, який був повідомлений про розгляд справи, направлена копія заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 червня 2016 року, а з матеріалами справи № 754/2699/16-ц ОСОБА_2 ознайомився 27 липня 2016 року.


Мотивувальна частина


Позиція Верховного Суду


Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.


................
Перейти до повного тексту