Постанова
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 766/17528/16-ц
провадження № 61-36915св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Публічне акціонерне товариство "Фідобанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого дії адвокат Петрова Олена Олександрівна, на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 21 березня 2018 року в складі колегії суддів: Приходько Л. А., Бездрабко В. О., Кузнєцової О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 27 квітня 2007 року між Акціонерним банком (далі - АК "Факторіал-Банк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк"), та
ОСОБА_3 був укладений договір кредиту під заставу нерухомого майна, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 22 000 дол. США зі сплатою 13 % річних строком до 26 квітня 2017 року.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між АК "Факторіал-Банк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 27 квітня 2007 року. Кредитні зобов`язання також були забезпечені іпотечним договором, який укладений 27 квітня 2007 року між АК "Факторіал-Банк" та ОСОБА_2, предметом якого є квартира
АДРЕСА_1 .
Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, надав кредитні кошти ОСОБА_3, проте останній не зміг виконувати зобов`язання за цим правочином, тому саме ОСОБА_1 як поручитель сплатив від імені позичальника 34 122 дол. США, 30 939,49 грн та від свого імені - 1 768 дол. США та 73 541 грн з метою погашення кредиту. Позивач достроково погасив кредит, тому з Реєстру іпотеки та обтяжень виключені відомості щодо квартири АДРЕСА_1 .
Вказував, що позичальник не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, тому до поручителя, який сплатив борг банку, перейшли права іпотекодержателя у зв`язку з погашенням кредиту, отже він набув право на звернення стягнення на квартиру
АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1
у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором кредиту.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25 квітня
2017 року (в складі судді Дорошинської В. Е.) позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором кредиту, укладеним 27 квітня 2007 року
з АТ "Факторіал-Банк".
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем до останнього перейшло право іпотекодержателя, тому він має право відповідно до Закону України "Про іпотеку" задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 21 березня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що довідка банка про погашення заборгованості за договором кредиту у повному обсязі не є належним та допустимим доказом виконання зобов`язання саме поручителем.
Крім того, на час звернення позивача до суду з цим позовом іпотека вже була припинена у зв`язку з припиненням основного зобов`язання і відомості про її припинення внесені в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Будь-яких доказів, що іпотекодержателем були відступлені позивачу у встановленому законом порядку права за іпотечним договором, суду не надано.
Крім того, апеляційним судом враховано, що судовим рішенням у справі
№ 667/933/14-ц, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошові кошти, вказане рішення перебуває на примусовому виконанні. Визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру, яка перебувала у власності ОСОБА_2 і на яку державним виконавцем накладено арешт та заборону відчуження, унеможливлює виконання судового рішення у справі № 667/933/14-ц.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем як поручителем виконано обов`язок за договором поруки, тому до нього перейшли всі права та обов`язки кредитора, зокрема і ті, що забезпечували його виконання, тому позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що чинним законодавством, яке регулює правовідносини щодо поруки та іпотеки, не передбачений автоматичний перехід права від іпотекодержателя до поручителя, який виконав зобов`язання боржника за основним договором, на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки відступлення права вимоги є договірною передачею зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.
Відступлення права вимоги шляхом укладання правочину, на який послатися апеляційний суд, не є обов`язковим, оскільки перехід прав та обов`язків від кредитора до поручителя виникає безпосередньо відповідно до статті 556 ЦК України.
Посилання апеляційного суду на статтю 24 Закону України "Про іпотеку", яка передбачає відступлення право вимоги на підставі договору, є безпідставним, а висновки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Позивач має першочергове права на задоволення своїх вимог та в обраний ним спосіб, який передбачений договором іпотеки, оскільки у нього раніше виникло право вимоги до боржника, ніж у ОСОБА_4 .
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
30 липня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 27 квітня 2007 року між АК "Факторіал-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк"), та ОСОБА_3 був укладений договір кредиту під заставу нерухомого майна, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 22 000 дол. США зі сплатою
13 % річних строком до 26 квітня 2017 року.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між АК "Факторіал-Банк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 27 квітня 2007 року.
Кредитній зобов`язання також були забезпечені іпотечним договором, який укладений 27 квітня 2007 року між АК "Факторіал-Банк" та ОСОБА_2, предметом якого є квартира
АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою ПАТ "Фідобанк" від 21 жовтня 2016 року заборгованість ОСОБА_3 за договором кредиту від 24 квітня 2007 року погашена у повному обсязі.
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24 жовтня 2016 року іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, припинено.
Рішенням Комсомольського районного суду міста Херсона від 20 травня
2014 року у справі № 667/933/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 257 040 грн.
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2015 року рішення Комсомольського районного суду міста Херсона від 20 травня
2014 року змінено в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_4 грошових сум, зменшивши суму 257 040 грн до 253 068,77 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року рішенням Комсомольського районного суду міста Херсона від 20 травня 2014 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2015 року залишено без змін.
Вказані рішення перебували на примусовому виконання та постановою державного виконавця від 23 листопада 2016 року було накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2 із забороною його відчуження.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року рішення Комсомольського районного суду міста Херсона від 20 травня
2014 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року рішення Комсомольського районного суду міста Херсона від 20 травня 2014 року, рішення Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року скасовано. У задоволенні позову
ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору переведення боргу дійсним, стягнення грошових коштів відмовлено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX)підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.