Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 522/605/18
провадження № 61-2593св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Єфремовим Анатолієм Анатолійовичем, на рішення Приморського районного суду м. Одеси в складі судді Бойчука А. Ю. від 10 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області в складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д. від 29 листопада 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просили суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29 квітня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сватаненко О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 653; визнати недійсним договір дарування від 29 квітня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сватаненко О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 655; визнати недійсним договір дарування від 30 квітня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сватаненко О. В. та зареєстрований за № 688; визнати недійсним договір дарування від 30 квітня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сватаненко О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 670 та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Свої вимоги позивачі мотивували тим, що вони є дітьми померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Після її смерті позивачі звернулись до нотаріуса із заявами про намір прийняти спадщину, яка, на їх думку, складається зі спірного майна. Під час оформлення спадкових прав їм стало відомо, що ОСОБА_4 уклала вищевказані оспорювані договори дарування та купівлі-продажу з метою приховувати майно від ймовірних вимог кредиторів, з якими вона уклала договори позики. Крім того, позивачі зазначали, що ОСОБА_4 до своєї смерті володіла спірним майном та використовувала його в своїй підприємницькій діяльності, натомість відповідач ніколи не володів та не мав доступу до спірних об`єктів нерухомості, ніколи ними не користувався, не утримував їх.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в позові виходив із необґрунтованості та безпідставності позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про відмову в позові, зазнав про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, немає.
Узагальнені доводи касаційної скарги
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що фіктивно переоформивши нерухомість з себе на ОСОБА_3 в 2013 році спірну нерухомість, ОСОБА_4 зберегла її від стягнень в рахунок боргу банку в загальному розмірі 229 687,95 дол. США, встановлену пізніше рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2015 року. ОСОБА_4 після укладення дійсно фіктивних договорів залишалася прихованим власником спірного майна. Вищевказаним обставинам суди попередніх інстанцій не надали належної уваги, порушуючи норми статей 79, 79, 89 ЦПК України при оцінці доказів та встановлення обставин.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 522/605/18 з Приморського районного суду м. Одеси.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 29 квітня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу О. В. Сватаненко та зареєстровано в реєстрі за № 1342.
Відповідно до пункту 2 договору, продаж квартири вчинено за 599 075,00 грн та ОСОБА_4 підтвердила факт одержання грошей від покупця до підписання цього договору.
Пунктом 12 договору визначено, що сторони стверджують один одному, що цей договір укладений відповідно до їх особистого волевиявлення, відповідає їх дійсним намірам, що вони однаково розуміють значення й умови цього договору та його правові наслідки для кожної з сторін, про що свідчать їх особисті підписи на договорі, договір не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину.
29 квітня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу О. В. Сватаненко та зареєстровано в реєстрі за № 655, за яким ОСОБА_4 передала безоплатно у власність ОСОБА_3 підвальне приміщення і будинку АДРЕСА_2 .
Також, 30 квітня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договори дарування, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу О. В. Сватаненко та зареєстровано в реєстрі за 3 № 668 та 670, за якими ОСОБА_4 передала безоплатно у власність ОСОБА_3 нежитлове підвальне приміщенні під номером 655 та 504, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до пунктів 9 договорів дарування, сторони стверджують, що договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, не є зловмисністю, не носить характеру будь-яких обставин помилки, обману, насильства, не приховує іншу угоду і відповідає дійсним намірам створити відповідні юридичні наслідки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, про що складено відповідний актовий запис № 11699. Після смерті ОСОБА_4 16 листопада 2017 року була відкрита спадкова справа № 35/2017 щодо її майна. Так, відповідно до матеріалів спадкової справи, до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є. С. звернулися із заявами про прийняття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.