Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 188/773/17
провадження № 61-1078св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що згідно з даними погосподарського обліку Самарської сільської ради та довідкою Павлоградського МБТІ від 11 травня
2017 року № 1531 його баба ОСОБА_3 була власником житлового будинку
АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27 березня 1990 року Петропавлівським райвиконкомом.
Спірний житловий будинок був збудований батьком позивача ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько позивача право власності на спірний житловий будинок не оформив, але дав згоду на оформлення права власності на вказаний житловий будинок за його матір`ю (баба позивача) ОСОБА_3
ОСОБА_3 склала заповіт від 14 грудня 1999 року, зареєстрований в книзі запису нотаріальних дій за № 30, яким заповіла спірний житловий будинок її синові ОСОБА_5, батькові відповідача у справі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Після її смерті спадщину за заповітом ОСОБА_5 не прийняв.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2017 року позивачу було продовжено строк для прийняття спадщини.
Позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом подання до Петропавлівської державної нотаріальної контори заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину від 12 квітня 2017 року.
Відповідно до довідки Самарської сільської ради від 18 грудня 2015 року, разом з ОСОБА_3 на день смерті був зареєстрований її онук - ОСОБА_2, який
є відповідачем у справі.
Інші онуки спадкодавця - ОСОБА_6,
ОСОБА_7 спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняли та відмовилися від прийняття спадщини на користь позивача, що підтверджується їх заявами. Онука спадкодавця ОСОБА_8 яка є донькою ОСОБА_5, спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняла.
Отже, спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли позивач шляхом подання заяви до нотаріальної контори та відповідач, місце проживання якого було зареєстровано разом зі спадкодавцем на дату її смерті.
На дату смерті ОСОБА_3 було 90 років, в останні роки у зв`язку з її похилим віком не могла самостійно забезпечити умови свого життя, самостійно майже не пересувалася, потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування, тобто перебувала у безпорадному стані. Відповідач за бабусею не доглядав, постійно ухилявся від надання їй будь-якої допомоги, не допомагав також по господарству, ніде не працював, зловживав спиртними напоями, будинок перебував і перебуває у занедбаному стані, за борги домоволодіння відключалося від енергопостачання. Натомість, позивач бабусю навідував, надавав їй посильну допомогу, при тому, що самостійно виховував восьмирічну доньку, має III групу інвалідності. Разом з позивачем бабусю навідувала його сестра (онука померлої) ОСОБА_9 .
З урахуванням викладеного, позивач просив суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом майна, що залишилося після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від
15 січня 2018 року позов задоволено. Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом майна, що залишилося після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що складається з наступного, позначеного
у технічному паспорті від 21 квітня 2017 року спеціальними позначками: житловий будинок - літера "А"; літня кухня - літера "Б"; вугільник - літера "Г"; сарай - літера "Е"; колодязь - літера "Д"; душ - літера "Ж"; убиральня - літера "Е"; огорожа - цифри "1-3".
Додатковим рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 640,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач є повнолітнім працездатним онуком спадкодавця ОСОБА_3, який з 2005 року був зареєстрований разом з нею у спірному житловому будинку, є спадкоємцем за законом, мав можливість надавати останній матеріальну допомогу і був зобов`язаний це робити на підставі статті 266 СК України, але свідомо ухилявся від надання такої допомоги, залишав її одну на тривалий час у замкненій літній кухні, перешкоджав їй проживати у власному будинку, не вживав заходів по догляду за нею, байдуже ставився до її стану здоров`я та до її життя.
З урахуванням викладеного, суд зробив висновок про те, що відповідач ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, яка через похилий вік була
у безпорадному стані.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня
2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно відмовлено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 своє право власності на будинок АДРЕСА_1
у встановленому законом порядку не зареєструвала, тому спірний будинок не входить до спадкової маси та не може бути успадкований позивачем.
Крім того, ОСОБА_1 не доведено, що ОСОБА_2 ухилявся від надання допомоги спадкодавцю ОСОБА_3, а також що спадкодавець перебувала
у безпорадному стані та потребувала допомоги ОСОБА_2 .
Аргументи учасників справи
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 поводив себе недобросовісно, свідомо ввів суди в оману, оскільки приховав оригінали документів на спірне спадкове майно. Апеляційний суд не встановив, що останні роки баба була у безпорадному стані, а ОСОБА_2 спільно проживаючи з нею не опікувався бабою, не доглядав та не допомагав їй.
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому він зазначає те, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
18 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_3, яка є матір`ю ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з довідкою виконкому Самарської сільської ради від 03 листопада
2016 року № 517 за період з 01 серпня 2014 року по 03 листопада 2016 року
в будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та відповідач ОСОБА_2
ОСОБА_3 14 грудня 1999 року було складено заповіт, посвідчений секретарем виконкому Самарської сільської ради та зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій за № 30, відповідно до якого майно, яке належало їй на праві власності, а саме житловий будинок з господарськими спорудами по
АДРЕСА_1 , вона заповіла своєму синові ОСОБА_5 .
Згідно з інформаційною довідкою зі спадкового реєстру Петропавлівської державної нотаріальної контори від 01 грудня 2015 року із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 протягом шести місяців ніхто не звертався.
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2017 року у справі № 188/134/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, треті особи:
ОСОБА_9 , ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5, правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_3, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2, протягом трьох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.