ПОСТАНОВА
Іменем України
03 березня 2020 року
Київ
справа №331/5314/16-а (2-а/331/148/2016)
адміністративне провадження №К/9901/22061/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №331/5314/16-а (2-а/331/148/2016)
за позовом ОСОБА_1
до Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
третя особа Публічне акціонерне товариство "Перший українській міжнародний банк"
про зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року (прийняту у складі: головуючого судді Божко Л.А., суддів Лукманової О.М., Кругового О.О.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Морар Марії Василівни із складання актів опису й арешту майна від 13 квітня 2016 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №50796159 стосовно нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд 20; і нежитлової будівлі, літ. А-2, А 1-2, А 1-1, загальною площею 1131,5 м2, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. 5;
- зобов`язати Олександрівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області скасувати акти опису й арешту майна від 13 квітня 2016 року складені при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №5079659 про стягнення з ПАТ "ЕРКО+Запоріжжя" на користь юридичних осіб заборгованості на загальну суму 1910606,88 грн;
- визнати недійсними наслідки протиправних дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області Морар Марії Василівни за результатами складання актів опису й арешту майна від 13 квітня 2016 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №50796159, які виразилися у складанні акту державного виконавця від 18 квітня 2016 року відносно нежитлової будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. 5, акту державного виконавця від 19 квітня 2016 року стосовно нежитлової будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд. 20;
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області Хохлова Кирила Костянтиновича щодо невжиття заходів до зупинення виконавчого провадження №50796159;
- зобов`язати Олександрівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області зупинити зведене виконавче провадження №50796159 про стягнення з ПАТ "ЕРКО+Запоріжжя" на користь юридичних осіб заборгованості на загальну суму 1910606,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у провадженні Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області знаходиться зведене виконавче провадження №50796159. До складу зведеного виконавчого провадження увійшли виконавчі провадження №49898168 з примусового виконання наказу №908/4228/14, виданого 3 лютого 2015 року Господарським судом Запорізької області, №49898264 з примусового виконання наказу №5009/3760/12, виданого 18 липня 2013 року Господарським судом Запорізької області, №49898342 з примусового виконання наказу №5009/4401/12, виданого 21 березня 2014 року Господарським судом Запорізької області на загальну суму: 1910606,88 грн.
13 квітня 2016 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області складено акти опису і арешту майна - нежитлової будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд. 20 і нежитлової будівлі, літ А- 2, А 1- 2, А 1- 1, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. 5. На описане майно державним виконавцем встановлено обмеження користування ним.
Позивач оскаржувані акти опису й арешту майна вважає незаконними і такими, що складені в супереч вимог Закону України "Про виконавче провадження" й Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України за №512/5 від 2 квітня 2012 року. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що описано і накладено арешт на майно, яке не належало боржнику за виконавчим провадженням, а саме ПАТ "ЕРКО+Запоріжжя", проте зазначене акціонерне товариство 15 січня 2015 року припинило свою діяльність. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у разі припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню. Однак, органи ДВС не зупинили виконавчі провадження. А більш того, 2 лютого 2016 року ці виконавчі провадження були зведені в одне виконавче провадження №50796159 і були проведені виконавчі дії з примусового виконання.
Позивач також вважає, що акти не відповідають за формою пунктам 1.5.2 та 4.2.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що призвело до вчинення державним виконавцем протиправних дій в частині порядку і способу складання акту.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 13 жовтня 2016 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Морар Марії Василівни зі складання актів опису й арешту майна від 13 квітня 2016 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №50796159 стосовно нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Запоріжжя вул. Зачиняєва, буд . 20 і нежитлової будівлі, літ. А-2, А 1-2, А 1-1, загальною площею 1131,5 м2, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. 5.
Зобов`язано Олександрівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області скасувати акти опису й арешту майна від 13 квітня 2016 року складені при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №5079659 про стягнення з ПАТ "ЕРКО+Запоріжжя" на користь юридичних осіб заборгованості на загальну суму: 1910606,88 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що органи ДВС всупереч вимогам статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 3.9.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (надалі також - "Інструкція"), не зупинили виконавчі провадження ВП №49898168, №49898264, №49898342. Крім того, 2 лютого 2016 року ці виконавчі провадження були зведені в одне виконавче провадження №50796159 і проведені виконавчі дії з примусового виконання.
Також, суд першої інстанції зазначив, що оскаржувані акти не відповідають за формою пунктам 1.5.2 і 4.2.1 Інструкції, а саме примірник акта, який був складений державним виконавцем не містить відомостей про об`єднання виконавчих проваджень у зведене. Крім того, у складених 13 квітня 2016 року актах опису й арешту майна не визначені строки обмеження права користування майном, які полягають у можливості користування майном лише з письмового дозволу державного виконавця.
Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржувані акти є недійсними і такими, що не створюють будь-яких правових наслідків через відсутність в них обов`язкових даних, передбачених Інструкцією.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року скасовано постанову Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 13 жовтня 2016 року скасовано і ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зазначене рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що скарги стосовно рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) із метою виконання зведеного виконавчого провадження належать до юрисдикції адміністративних судів. Крім того, відповідно до положень статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") ця справа не підсудна місцевому загальному суду, а повинна розглядатись відповідним окружним адміністративним судом. Отже, справа №331/5314/16-а (2-а/331/148/2016) була розглянута з порушенням правил підсудності, що є порушенням норм процесуального права.
Також суд апеляцийної інстанції зазначив, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.
Оскільки позивач не надав суду доказів, а з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваними діями і рішеннями відповідачів порушені права, свободи чи інтереси позивача в публічно-правових відносинах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, а постанову Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 13 жовтня 2016 року залишити без змін.
Зокрема, скаржник зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є необґрунтованими, прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність порушення прав, свобод та інтересів позивача оскаржуваними актами і діями відповідачів. Оскільки він є власником іменних цінних паперів ПАТ "ЕРКО+Запоріжжя" у загальній кількості 52170,00, що складає 42,1985 % статутного капіталу, та ним отримано зобов`язання про обмін відповідної кількості простих іменних акцій ПАТ "ЕРКО+Запоріжжя", що реорганізується шляхом перетворення на ТОВ "ЕРКО+Запоріжжя". Отже, на думку позивача, дії посадових осіб органів державної виконавчої служби свідчать про порушення його майнових прав, оскільки погіршення майнового стану товариства впливає на права позивача як учасника з часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 42,1985%.
Також позивач вказує на порушення норм процесуального права, оскільки вважає, що він звернувся з позовом до суду з додержанням правил предметної підсудності. Однак, на думку позивача, навіть якщо погодитись з позицією апеляційного суду про порушення позивачем таких правил, то це не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Третя особа подала відзив на касаційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечує і просить залишити без змін оскаржувану постанову апеляційного суду. Зокрема, вказує на те, що зазначена касаційна скарга є необґрунтованою, і такою, що суттєво порушує права ПАТ "ПУМБ". Крім того вважає, що у позивача відсутні повноваження для звернення до суду з цим позовом у зв`язку із зупиненням обігу акцій і скасуванням реєстрації випуску акцій.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що постановою про відкриття виконавчого провадження №49898264 від 25 січня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу №5009/3760/12, виданого Господарським судом Запорізької області 18 липня 2013 року про стягнення з ПАТ "ЕРКО+Запоріжжя" на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованості за кредитним договором у розмірі 215865,83 грн, де надано боржнику строк виконання до 1 лютого 2016 року.
Постановою про відкриття виконавчого провадження №49898168 від 25 січня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу №908/4228/14, виданого Господарським судом Запорізької області 3 лютого 2015 року про стягнення з ПАТ "ЕРКО+Запоріжжя" на користь ПАТ "ПУМБ" 3% річних в розмірі 76057,40 грн й інфляційних витрат у розмірі 96285,00 грн, 3% річних в сумі 15373,59 грн й інфляційних витрат у розмірі 24810,82 грн, 3% річних у розмірі 8507,26 грн й інфляційних витрат у розмірі 18809,84 грн, 4796,88 грн судового збору, де надано боржнику строк виконання до 1 лютого 2016 року.
Постановою про відкриття виконавчого провадження №49898342 від 25 січня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу №5009/4401/12, виданого Господарським судом Запорізької області 21 березня 2014 року про стягнення з ПАТ "ЕРКО+Запоріжжя" на користь ПАТ "ПУМБ" суми 735000,00 грн основного боргу за кредитом, суми 190852,47 грн відсотків за користування кредитом і суму 128517,05 грн, де надано боржнику строк виконання до 1 лютого 2016 року.
Постановою №50796159 від 2 лютого 2016 року вказані виконавчі провадження були обєднані в одне зведене виконавче провадження про стягнення з ПАТ "ЕРКО+Запоріжжя" на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованості на загальну суму 1910606,88 грн.
13 квітня 2016 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області складено акти опису й арешту майна, а саме нежитлової будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд. 20 і нежитлової будівлі, літ. А - 2, А 1 - 2, А 1 - 1, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. 5. На описане майно державним виконавцем встановлено обмеження користування ним.
ПАТ "ЕРКО+Запоріжжя", яке є боржником у вказаному зведеному виконавчому провадженні, припинило свою діяльність 15 січня 2015 року.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
На момент прийняття оскаржуваних актів умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України від 21 квітня 1999 року №606-XIV "Про виконавче провадження".
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - "державні виконавці").
Частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини";
10) рішення (постанови) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
11) рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Частиною другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Положеннями статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.